Зви́чний, -а, -е. 1) Привычный. До роботи не звичний. 2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі).
Їзда, -ди, ж. Ѣзда. Санна їзда — ангельска їзда, але дідчий виворот.
Кавалерський, -а, -е. Относящійся къ кавалеру.
Перехрещувати, -щую, -єш, сов. в. перехрести́ти, -щу́, -стиш, гл. Выкрещивать, выкрестить. Жида перехрести та й голову одотни.
Плекачка, -ки, ж. Мамка, кормилица, нянька.
Пороздавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Похоріти, -рі́ємо, -єте, гл. = похворіти. Тоді саме наші діти похоріли.
Тнути, тну, тнеш, гл. = тяти. Косарі тнуть. Музика тне. Тнуть косарі.
Цівати, -ваю, -єш, гл. Пищать (о цыплятахъ).
Штаґа, -ґи, ж.
1) Приспособленіе, при помощи котораго кожевникъ развѣшиваетъ кожу надъ чаномъ.
2) Въ мельницѣ: деревянный брусъ, въ который вставляется конецъ веретена шестерни. ,
