Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. — ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п'яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Силу втратила, здоров'я збавила. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого.
Кобло, -ла, с. Кусть камыша, возвышающійся надъ окружающимъ; обыкновенно это кусокъ оторваннаго во время половодья, пловучаго камыша, гдѣ нибудь снопа остановившагося.
Коротати, -та́ю, -єш, гл. Коротать, проводить. Дітей годувать, свій вік коротать.
Мацу́н, -на, м. Любящій щупать.
Му́скати, -каю, -єш, гл. Приглаживать.
Обдаровувати, -вую, -єш, сов. в. обдарувати, -ру́ю, -єш, гл. Одарять, одарить. Се він мене обдарував.
Передобідяний, -а, -е. Дообѣдній; предобѣденный. Передобідяний час — то був за для неї вольний час.
Попривикати, -каємо, -єте, гл. Привыкнуть (о многихъ).
Пустиня, -ні, ж.
1) Пустыня. Пішла вдова пустинею з маленькою дитиною. Кругом сама пустиня, нема людей, тільки хижий звір.
2) Пустякъ. За пустиню сваряться.
Чепак, -ка, м. Чепецъ. Чужій жоні чепак купив, а своїй ємь забив. Ум. чепачо́к.
