Вижахати, -хаю, -єш, гл. Прогнать страхомъ. Віл усе лягав, то ми як підсипали під його жару, то ви жахали — тепер уже годі лягати.
Городя́нка, -ки, ж. Горожанка. Вона собі городянка, міщанка. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка.
Дусеня́, -ня́ти, дусеня́тко, дусеня́точко, -ка, с. Ум. отъ дуся.
Зіпа́ка, -ки, об. Крикунъ, крикунья.
Зяб, -би Пахоть на зиму, поле, вспаханное осенью подъ яровой хлѣбъ. На зяб орати. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес.
Незграбність, -ности, ж. Неловкость, неуклюжесть.
Оріхарь, -ря, м. = лускогоріх.
Патиччя, -чя, с. соб. Палки, мелкій хворостъ.
Попихати, -ха́ю, -єш, гл.
1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати.
2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать.
Проза, -зи, ж. Проза. Прозою мальовничою нам їх (думки) переказано. Не так то вони (вірші) голосні і часом наче в прозу впадають.
