Вистігати, -гаю, -єш, гл. Строчить. Сорочку вистігаю.
Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
За́порток, -тка, м. = запороток. Употребляется какъ бранное слово въ приложеніи къ дѣтямъ и въ смыслѣ заморышъ.
Зглеві́ти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться слизистымъ. Сир зглевів. Cм. сня діти.
Ми́канець, -нця, гл. Расчесанные и надерганные изъ ми́чки части пеньки, которыя наворачинаютъ на кужілку для пряденія.
Нака́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. накаса́тися, -са́юся, -єшся, гл. Налѣзать, налѣзть, нападать, напасть, придираться, придраться. Він на мене накасується та й накасується. Вже я й мовчу, нічого йому не кажу, а він усе накасується на мене, — так я і вдарив його. Та чого ти накасаєшся на мене? Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю». Накасавсь, як голий на улицю.
Повикльовувати, -вую, -єш, гл. Выклевать (многое). Горобці що літа повикльовують усе, що він не понасіває.
Роджати, -джа́ю, -єш, гл. Рождать. І роджає беззаконня на громадське безголовя.
Сухий, -а, -е. 1) Сухой. Кобила рушила сама на сухе. Сухий, як перець. Сухий дуб. 2) Сухой, бездождный. Сухий марець, мокрий май, — буде жито, коби гай. 3) О человѣкѣ: сухощавый, изсохшій. Ще й досі не вмерла, але вже така суха стала.... що й страшно на єї глянуть. 4) сухе по́ле. Не унавоженное поле. 5) сухо́го дуба везти. Говорить напраслину. . — четверг. Послѣдній четвергъ передъ Петровымъ постомъ. Ум. сухенький, сухесенький. Сухенький, маленький москалик.
Чубатий, -а, -е. Хохлатый. Чубатий іде — лихо за собою несе. Кури чубаті. чубаті уставки. Уставки съ особаго рода вышивкой. Ум. чубатенький.
