Бовтати, -таю, -єш, гл. Взбалтывать.
Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Кістки гризти. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. 3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Гризе мене одна думка. 4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так.
Доколі́нчитися, -чуся, -чишся, гл. Побить до того, что.... Колінчив я, колінчив дурне порося, да й доколінчивсь, що там і здохло.
Зари́чити, -чу, -чиш, гл. ? Встрѣчено въ загадкѣ: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб вчинить і замісить, і в піч посадить).
Звадли́вий, -а, -е. Вздорливий, сварливый, бранчивый.
Підбороздня, -ні, ж. пт. = веснівка 2.
Плямитися, -млюся, -мишся, гл. Пятнаться, пятниться.
Скоба, -би, ж. Крючекъ къ дверямъ.
Смерек, -ка, м. смерека, -ки, ж. Дерево: европейская пихта, Pinus abies, Abies excelsa. смерек червений. Раст. Larix decidua. Ум. смеречок, смеречка.
Торохтіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. Торохтів бубон. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукає.
