Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нововірний

Нововірний, -а, -е. Относящійся къ новому ученію. Нововірні оповідання про світ широкий, про науку правди. К. Бай. 135.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 569.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НОВОВІРНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НОВОВІРНИЙ"
Відсоння, -ня, с. Солнечная сторона.
Гребелю́к, -ка, м. пт. = Берегуля. Вх. Пч. II. 12.
Дити́нячий, -а, -е. = Дитячий.
Мото́рний, -а, -е. Проворный, бойкій, живой, ловкій. Хоч чорна, да моторна, а біла дуже ніжна. Ном. № 8534; 3 того ледачого парубка та став такий моторний та гарний козак, що не здумать, ні сказать. Рудч. Ск. II. 109. Моторнії сини й онуки! читайте байку для науки. Гліб., Ум. моторненький.
Позаглушувати, -шую, -єш, гл. Заглушить (во множествѣ).
Постарувати, -ру́ю, -єш, гл. Распоряжаться нѣкоторое время въ качествѣ старшаго.
Продешевити, -ся, -влю, -ся, -виш, -ся, гл. Продешевить, слишкомъ дешево продать. Ви ж глядіть, дядьку, не продешевіться. Мир. Пов. II. 47.
Розлук, -ку, м. Раздѣленіе. на розлук повідати — говорить раздѣльно. Вх. Уг. 265.
Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Хвортунити, -нить, гл. безл. Везти, удаваться. Йому хвортунить. Ном. № 1631.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НОВОВІРНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.