Ворухливий, -а, -е. Подвижной; безпокойный.
Го́ня, -ні, ж. Тоже, что и го́ни (Cм.) и употребляется преимущественно именно въ указанной формѣ мн. ч. За гоню блоху б'є, а під носом ведмідь реве.
Зеленкува́тий, -а, -е. 1) Зеленоватый. 2) Немного недозрѣвшій. Ячмінь був зеленкуватий, а він покосив.
Кигик, -ку, м. Крикъ чайки. Чайка... пронеслась з кигиком по над Дніпром.
Ми́тниця, -ці, ж. 1) Мытный дворъ, таможня. Побачив митника на ім'я Левию, сидячого на митниці. 2) Прачка, судомойка. Ой зоре моя, зоре!.. Тожесь мі присвітила: до дому митницю, до поля робітницю, до комори ключницю. (Свекровь о невѣсткѣ).
Мо́вний, -а, -е. Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Маєш же старости мовнії.
Папірка, -ки, ж.
1) = папірець. Папірки в руках держали. Приніс соцький якусь папірку від мирового.
2) Кредитный билетъ.
Понашепуватися, -пуємося, -єтеся, гл. = понашевкуватися. Це вже після запорожців понашепувались сюди пани.
Стуга 2 нар. Потуже. Да в'яжи, вража татарюго, да назад руки стуга. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга. Ум. стугенька.
Цілиця, -ці, ж.
1) = цілина. Орали ми цілицю, сіяли ми пшеницю.
2) Соль, добываемая изъ земли въ кристаллахъ.
