Березина, -ни, ж.
1) Березовое дерево. Осичино, березино! чом не гориш, тільки куришся?
2) Березовая вѣтка, розга. У три березини потягали.
3) Березовый лѣсъ. А в березині грибів, грибів! — Кувала мі зазулечка в густій березині. Ум. березинка.
Благоподобно нар. Надлежащимъ образомъ, какъ слѣдуетъ, благолѣпно. Треба тільки мені вивірити на свої очі, що темний сліпець благоподобно службу божу одправляє.
Володіння, -ня, с. Владѣніе.
Давону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив.
Догрі́ти Cм. Догрівати.
Намняшку́рити гл. = нам'яшкурити.
Одуван, -на, м. Названіе горшка въ загадкѣ. Як жив одуван, всіх людей годував, а як пропав одуван, — ніхто й кісток не сховав.
Отсе нар. Вотъ, вотъ это. Отсе ви, братці, не добре зробили, що напилого козака гуляти пустили. Отсе тобі, козаченьку, три дороженьки вкупі.
Помітачка, -ки, ж. Старая изодранная шапка? Поки єм ся не вженив, — шапка мі рогачка, а як ем ся оженив, — тепер помітачка.
Стояти, стою́, -їш, гл.
1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мороз не велик, та стоять не велить.
2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. По тім боці на толоці, там цигане стояли.
3) Ожидать, подождать, стоять. Стій, милий, не вмірай.
4) — за чим. Дорожить чѣмъ. Я за волами не стою, — беріть їх.
5) — за що. Считаться чѣмъ, быть чѣмъ, составлять что. В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно.
6) — за ко́го. Стоять за кого, поддерживать, держать сторону кого.
7) Быть, находиться. Моє серце в сльозах стоїть.
8) — над гробом. Одной ногой въ гробу стоять. Я над гробом стою, брехати не хочу.
