Безосновний, -а, -е. Необоснованный.
Кукібливий, -а, -е. = кукібний. Я похвалила кукібливу і працьовиту мою гостю, що... так повела господарство.
Лосня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Лосниться, блестѣть. Полики шовкові лосняють, літа мої минають.
Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Отже матимемо зятя! Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. А се сі воли за що маєте продати? Голуб голубоньку да покинути має. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Мене люде за дурного мають. Він не має мене за матір. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ.
Неощадно нар. Не бережливо.
Палата, -ти, ж. Палата, дворецъ, барскій домъ. Нащо батько, мати, високі палати, коли нема серця з серцем розмовлять.
Перелюб, -бу, м. Прелюбодѣяніе, блудъ. Хто розведеться з жінкою своєю, хиба за перелюб, та ожениться з иншою, робить перелюб.
Понижувати, -жую, -єш, гл. = понижати. Понижують високу природу поета до низьких ідеалів своїх.
Пошмарувати, -ру́ю, -єш, гл. Смазать.
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.