Дога́на, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Свита добра, ніхто догани не дасть. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва.
Збрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = забреніти. На городі маківка збреніла.
Кравченко, -ка, м. Сынъ портного.
Мані́р, -ру, м. Манеръ, образецъ. У нас юпки не на такий манір шиють.
Негарно нар. Нехорошо; некрасиво.
Підсліджувати, -джую, -єш, сов. в. підсліди́ти, -джу́, -диш, гл. Прослѣживать, прослѣдить. Підслідили його — куди то він несе.
Позрівнювати, -нюю, -єш, гл. Сравнять (во множествѣ).
Пообомлівати, -ва́ємо, -єте, гл. То-же, что и обомліти, но о многихъ.
Пообпірати, -раю, -єш, гл. То-же, что и обіпрати, но многихъ.
Хламидник, -ка, м. Босякъ.
