Друхні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = трухніти.
Кобилка, -ки, ж. 1) Ум. отъ кобила. Тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче. 2) У гребенщиковъ: инструментъ для нарѣзки зубьевъ гребня. 3) Ручка весла (гребки), перпендикулярная къ ло́паті (на днѣпровскихъ лодкахъ, дубахъ). 4) Часть лука, употребляемаго шерстобитами. Cм. лук. 5) Подставка для струнъ у скрипки, бандуры. 6) Грудная кость у птицъ (cicada). 7) Палка, употребляемая въ дѣтскихъ играхъ дідо́к і матка. . 8) Часть начиння. Cм. начиння 3. 9) Насѣк. Aphrophora.
Оберберитися Cм. обербенитися.
Огир, -ра, м. = огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили.
Побгатися, -бгаюся, -єшся, гл. Сложиться складками, скомкаться. Погано ти одежу поскладала, бач, як усе побгалося.
Сапет, -та, м.
1) Большая плетеная корзина въ видѣ надставки на повозку — для возки огородныхъ овощей, угля и пр.
2) Плетеная изъ лозы ручная корзина.
Скіпати, -паю, -єш, гл.
1) Колоть, раскалывать, щипать (лучину).
2) Раздроблять въ щепки. (Гарматами) скіпає в скіпки наш Байда гаспидські ґалери.
Товба, -би, ж. Неповоротливая, неуклюжая, толстая женщина; иногда о мужчинѣ: Отто з тебе товба. Ум. то́вбочка.
Уламок, мку, м. Обломокъ, отломокъ. Взяв він уламок од чистого злота.
Флінькати, -каю, -єш, гл. = хлипати. .
