Виїзджати, -жаю, -єш, гл. = виїздити. Вже твій Юрочко з-за гори виїзджає. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться.
За́чіпка, -ки, ж. 1) Зацѣпка. 2) Недоразумѣніе, споръ. Він зачіпку має з дядьком за гроші. 3) Препятствіе, помѣха. 4) Поводъ, предлогъ. Він їй перед очима як усього її лиха непогамованого зачіпка. І. 100). Хотіла їхати до бабусі, та було б се по панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти. 5) Претензія, придирка. Гляди лиш, зачіпка тобі буде, бо ти в його служив, як сталась пожежа.
Козлиний, -а, -е. Козлиный. Яка в тебе, дідусеньку, козлиная борода.
Ля́гови, -гов, ж. мн. Время, когда ложатся спать. По Різдві сижу я одного вечора, так вже у пізні лягови, пряду. Не діло діялось у пізні лягови, — ніде а ні телень.
Повідправляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Отправить, отослать (многихъ). До людей діти поодправляю.
2) Окончить служеніе въ церквяхъ. Скрізь по церквах уже повідправляли службу Божу.
Похрамини, -мин, ж. мн. Празднованіе на второй день храмоваго праздника. Мало їм храму, ще похрамини вигадали.
Статуя, -туї, ж. Статуя. Із брондзи литую статую самого кесаря несуть.
Телесуватися, -суюся, -єшся, гл. Соваться, бросаться изъ стороны въ сторону.
Цицятий, -а, -е. = цяцькатий. Старшая дружка цицята, а другая черевата.
Чабан, -на, м.
1) Пастухъ овецъ. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі.
2) Названіе вола. Ум. чабанець. Був собі чабанець, та такті, шо як вік ізмалку все вівці пас, то й нічого не знав.
