Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Ґро́на, -ни, ж. и ґро́но, -на, с. = Гроно.
Залізня́к, -ка́, м. 1) Торговецъ желѣзомъ. 2) Желѣзный котелъ. 3) Желѣзная руда. 4) Кирпичъ, выжженный сильно, до расплавки песку. 5) Порода раковъ: рѣчной сѣрый, съ широкими клешнями. 6) Названіе вола темно-красной масти. 7) Раст. а) — коза́цький. Phlomis pungens Wild. б) — черво́ний. Lytrum Salicaria L.
Заскреготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. Сорока заскреготить. Скрикнув він, заскреготівши зубами.
Корост, -ту, м. Корни и пр. на полѣ. Коросту багацько на полі.
Підборідь I нар. Подъ подбородокъ. Овивають її (перемітку) попід бороду, підборідь.
Підстригання, -ня, с. Подстриганіе, подстрижка.
Попряник, -ка, м. Медовый пряникъ.
Ситчати, -чаю, -єш, гл. Полнѣть, толстѣть, жирѣть.
Чистісінько нар.
1) Совершенно чисто. Чистісінько в хаті, — ніде ні смітинки.
2) Совершенно, совсѣмъ (сильнѣе, чѣмъ чисто 2). Чистісінько він та й годі.
