Виступець, -пця, м. 1) Родъ танца. Мотря співає виступця. Отсюда какъ нарѣчіе: виступцем. Плавно выступая. Виступцем тихо йду. 2) Множ. ви́ступці. Туфли. Шовкова плахта, виступці золотом вигаптовані. піти на виступці. Уйти. Пішов на виступці, скільки здря. прошу на виступці. Прошу уйти, выйти.
Заві́рчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. заверті́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Обвивать, обвить тканью, обматываться, обмотаться. З гарної дівки гарна і молодиця: гарно (в намітку, напр.) завертиться, любо подивиться. 2) Только сов. в. закружиться, завертѣться. Коло сусіди завертівся чоловік якийсь незнайомий.
Зазлости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Надѣлать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів.
Керувати, -ру́ю, -єш, гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Попереду Гамалія байдаком керує. Коня керують уздом, а чоловіка словом.
Набрі́вник, -ка, м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову.
Повчити, -чу, -чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі.
Стрікати, -ка́ю, -єш, гл. = стрівати. Козак іде, дівчину стрікає.
Ти-ди-ди, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Ти-ди-ди, ти-ди-ди до дівчини.
Хрестовий, -а, -е. Крестовый. хрестові́ уставки. Уставки съ особаго рода вышивкой.
Шкапійчина, -ни, ж. = шкапина. Шкапійчина тюпа.
