Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

начурити

Начурити, -рю, -ри́ш, гл. = надзюрити. Дощ не начурив по остреву у сіно. Шух. І. 170.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 534.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЧУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЧУРИТИ"
Блим меж., выражающее мерцаніе, появленіе и исчезновеніе свѣта, миганіе, сверканіе глазами.
Дви́гну́ти, -ся. Cм. Двигати, -ся.
До́питки, -ків, м. мн. Вопросы. Тоді питай, відказувати буду, або мені на допитки відказуй. К. Іов. 29.
Ме́рча, -чи, мерчачка, -ки, ж. = мжа. Желех. Вх. Зн. 35.
Подовідуватися, -дуємося, -єтеся, гл. Узнать, развѣдать (о многихъ).
Попересмажувати, -жую, -єш, гл. Пережарить (во множествѣ).
П'ялка, -ки, ж. Пищепріемный каналъ. Вх. Лем. 459.
Сточити Cм. сточувати.
Удвурядь нар. Въ два ряда.
Шилюдистий, -а, -е. . шилюди́сті уставки Родъ вышивки въ сорочкѣ. Kolb. І. 49.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАЧУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.