Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

музика
музикант
музицтво
музиченько
музичка
музичний
музьки
музюк
мука 1
мука 2
мукати
мул I
мул II
мулистий
мулити 1
мулити 2
мулитися 1
мулитися 2
мулір
мулкий
мулька
мулький
мулько
мульникуватий
мулювати
мулявка
муляний
муляр
мулярник
мулярство
мулярський
мулярчук
муляти
мулятися
мума
мундер
муниця
муничитися
мур
мурава
муравель
муравельний
муравий
муравиний
муравиця
муравище
муравіння
муравка
муравлиний
муравлиння
муравник
муравчаний
мураль
муранділь
мурар
мурашва
мурашинник
мурашка
мурашковина
мурашник
мурашня
мурвань
мурга
мургій
мурда
мурей
мурза
мурзак
мурзалець
мурзати
мурзатий
мурзатися
мурий
мурин
мурина
муринка
муринський
мурівчик
муріг
муркати
муркач
муркіт
муркотати
муркотило
муркотій
муркотіти
муркотня
мурло
мурманька
мурманьчий
мурмило
мурмотати
мурно-камінь
мурований
мурованиця
муроломний
мурування
мурувати
муруга
муругий
мурчак
мурчати
мурчок
мурянка
мурянчаний
мурянчий
мурях
мус
мусак
муселець
мусити
мусіти
мускати
мускота
мускотіти
муст
мусування
мусувати
мусуватися
мусулес
Горі́лий, -а, -е. Горѣлый. Межи вами женишище, як горілеє днище. Мет. 195. Горілий пеньок. Грин. І. 65.
Дода́ток, -тку, м. Прибавленіе, добавленіе, прибавка. Нум міняться на коні! Кілько додатку хочете? Камен. у. В додаток. Въ додачу; къ тому же, при томъ. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був великий характерник. Стор. І. 97. Ум. Дода́точок. І курочку дарую, а півничка в додаточку — люби мене, мій батечку. Млр. л. сб. 345.
Напозича́ти, -чаю, -єш, гл. 1) Набрать взаймы. Ніхто вже не дає: у всіх напозичалися. Харьк. 2) Надавать взаймы. Напозичав людям багато, та як то люде оддаватимуть. Харьк.
Наси́пчасто, нар. Насыпано обильно. Як насипчасто, то й накипчасто. Ном. № 12309.
Недолужність, -ности, ж. Безсиліе, слабость.
Ніде 2 нар. Нигдѣ. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого. Ном. № 1918.
Падворок, -рку, м. Усадьба въ предмѣстьѣ города. Ворон. г.
Стряхти, -хну, -неш, гл. Немного подсохнуть. Мав у ліс їхати — коли це як ушкваре дощ, як з відра, та швидко й перейшов; та вже як стряхло, то ото й рушили. Харьк. г.
Циця, -ці, ж. Дѣтск. = ци́цька. Ум. ци́цінька, цицуня.
Швайка, -ки, ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394. 2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66. 3) Шпиль, шпиць на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. Св. Л. 26. 4) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 472. 5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шив тепер по панах. Екатерин. у. 6) Рыба Aspius bipunctatus. Вх. Пч. IT. 18. Ум. шваєчка.
Нас спонсорують: