Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

мармур
мармурник
мармуровий
мармурок
марне
марний
марник
марниця
марність
марніти
марно
марновірство
марнодумець
марномовець
марнота
марнотрав
марнотравець
марнотравити
марнотравиця
марнотравний
марнотравство
марнотрат
марнотрата
марнотратити
марнотратка
марнотратний
марнотратник
марнування
марнувати
марнуватися
мароква
мартин
мартовий
мартовик
мартопляс
мартюк
маруда
марудитися
марудний
марудність
марудно
маруна
маручати
марфа
мархотка
марцизки
марципан
марцівки
марцьовий
марчити
марчіти
марчук
маршал
маршаленко
маршалівна
маршалкувати
маршалок
маршляк
маршувати
марь
марюка
марянка
масалиґа
маслак
маслакуватий
маслачок
маслаччя
маслина
маслити
масличко
масло
масловий м'яч
маслосвятити
маслосвяття
маслувати
масльони
масльонити
маслюк
масляк
масляна
масляний
масляниця
маслянка
масляно
масляночка
масляр
маслярка
масний
масниця
масничка
масно
мастак
мастило
мастити
мастільниця
масткий
масткословий
масткословити
масть
масюненький
масюсінький
мата
матаржин
матербас
матерзанка
материзна
материзнений
материк
материн
материнка
материнський
материя
материял
матеркувати
матерний
матерній
матерно
матерювати
матер'янка
мати I
Глижа, -жі, ж. Обрывъ, подрытый водою. Переяслав. у.
Друбу́шки, -шок, ж. мн. = дрібушки 3. Стор. МПр. 9.
Зцуратися, -раюся, -єшся, гл. = відцуратися. Зцуралась роду як чуми. Мкр. Г. 46.
Калюжа, -жі, ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Ном. № 1982. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. К. ЧР. 87. Ум. калюжка. Калюжка після вчерашнього дощику. Кв. II. 156.
Наї́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. наї́житися, -жуся, -жишся, гл. Наёживаться, наежиться.
Обмаювати, -маюю, -єш, сов. в. обмоїти, -маюїш, гл. Украсить зеленью. (Од клечання) в хаті стало як у садочку: і зелено, і запашно... Отак обмаївши, раділа стара, позираючи на прибрану хату. Св. Л. 273.
Ослобонити, -ню́, -ниш, гл. Освободить.
Постелити, -ся. Cм. постеляти, -ся.
Походити 2, -джу́, -диш, гл. 1) Походить. Єсть у мене гарний хлопець, я його любила, то він буде припадати, де я походила. Грин. III, 222. по тобі похо́дить ще й ломака — будешь еще и палкой битъ. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). 2) Износить. Батеньку-голубоньку! не гнівайся на мене, що-м ті хліб переїла, сукні-м ті походила. О. 1862. IV. 15. 3) Забеременѣть (о коровѣ). Раненько походили корови, раненько й попрокидалися. Зміев. у.
Розмовитися, -влюся, -вишся, гл. Поговорить, переговорить. Грин. III. 347. Не розмовившись з головою, до чогось инного не важся. Ном. № 5837. Ой зачекай, дівчинонько, розмовся зо мною. Чуб. V. 375.
Нас спонсорують: