Залуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Залучав скотину. Гусей або утяток з річки залучити. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» — слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити.
За́сов, -ва, м. Засовъ, задвижка. Ум. засове́ць. Трьома засовцями засувала (двері).
Лі́зонька, -ки, ж. Ум. отъ лоза.
На́віть нар. см. навіт.
Нага́нити, -ню, -ниш, гл. Упрекнуть.
Простудити, -джу́, -диш, гл.
1) Охладить, охолодить.
2) Простудить.
Рухнути, -ся. Cм. рухати, -ся.
Сінечки, -чок, мн. ум. отъ сіни.
Увити, -ся. Cм. увивати, -ся.
Фрела, -ли, ж. = флояра.
