Відтанути Cм. відтавати.
Дерну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!...
Котях, -ха, м. = кізяк. Ґава зимою: «руб копіях!» І тому рада.
Лугови́й, -а́, -е́ Принадлежащій лѣсу, выросшему на низменности. Cм. луг. Верби луговії зашуміли. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Ум. лугове́нький. Ой водо, водо луговенька.
Надшива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надши́ти, -ши́ю, -єш, гл. Пришивать, пришить.
Подирбати, (-баю, -єш?), гл. Потрясти, подергать.
Поторгуватися, -гуюся, -єшся, гл. Поторговаться. Купив, не купив, а поторгуватись можна.
Прокипіти, -плю, -пиш, гл. Прокипѣть.
Ржавець, -вця, м. Ржавое болото, ржавая рѣка.
Шкітильгати, -га́ю, -єш, гл. = шкитильгати.
