Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

муравель

Мураве́ль, -вля́, м. Муравей. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 454.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУРАВЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУРАВЕЛЬ"
Гаманяка, -ки, м. Ув. отъ гаман. Аф. 354.
Голю́к, -ка́, м. Голый человѣкъ, голышъ, голякъ. Чуб. V. 584.
Дверча́тий, -а, -е. Дверной.
Консисторія, -рії, ж. Консисторія. Шевч. (1883). 197.
Побожно нар. Набожно, благочестиво.
Прионадити, -джу, -диш, гл. = принадити. Вх. Зн. 55.
Роздобича, -чі, ж. Добыча, раздобываніе. Поїхали вони на роздобичу. Чуб. II. 251. (Змій) полетів кудись на роздобичу. Грин. І. 162.  
Трьохголовний, -а, -е. Трехголовый. Трьохголовний змій. Мнж. 16.
Уклін, -лону, м. Поклонъ. Чуб. IV. 220.
Хура 2, -ри, ж. Вьюга, мятель. О. 1861. V. 67. Поїхав мій старий, — коли б не змерз, бо на дворі хура піднялась. О. 1861. V. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУРАВЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.