Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

ма
мабіть
мабути
мавка
мавпа
мавський
магазей
магай-бі!
магала
магирка
магистрат
магистратський
магичний
магівниця
магляза
магнат
магнатерія
магнитий
магніт
магнітний
магометанин
магометанка
магометанський
магоник
магура
маґель
маґельниця
маґеран
маґерка
маґіль
маґільниця
маґлівниця
маґлювати
маґнес
маґнесувати
маґоль
маґро
маджер
мадзур
маєт
маєтний
маєтність
маєток
мажа
мажара
мажний
мажорка
мажчир
мазальник
мазальниця
мазаний
мазанка
мазання
мазарня
мазати
мазатися
мазґливий
мазепа
мазепин
мазепський
маззя
мазило
мазій
мазійка
мазільник
мазільниця
мазка 1
мазка 2
мазлюка
мазниця
мазнути
мазун
мазунча
мазунчик
мазур
мазуратий
мазурок
мазуха
мазь
мазя
мазяр
мазярка
маївка
май I
май II
майбуть
майва
майдак
майдалати
майдан
майданний
майданник
майдати
майже
майка
майкут
май-май-май III
майний
майно
майнути
майовий
майор
майорити
майорці
майран
майстер
майстерія
майстерний
майстерно
майстерня
майстерова
майстерство
майстерський
майстрат
майстрацький
майстро
майстрова I
майстрова II
майстровий
майстрович
Голосно нар. Громко, звучно. У кобзу грає, вигравав, голосно співає. Мет. 443. Ум. голосненько. Біжи, коню, до нового двору, ой заржи голосненько. Чуб. V. 1008.
Драпа́тий, -а, -е. О вышивкѣ: драпа́ті у́ставки. Kolb. І. 48.
Зану́да, -ди, ж. Тоска. Як осліп я, тик зануда така, не дай Боже! Ум. зану́дна. В тебе жінка голубка, а нам гірша занудна: вона тебе голубить, а нас гірше занудить. Гадяч. у.
Коминяр, -ра, м. = коминотрус. Гайсинск. у.
Маківни́к, -ка, м. Лепешка изъ меду и маку. Ум. маківничок. Тая бубличка їй дає, друга маківничка. МВ. І. 48.
Переламати, -ма́ю, -єш, гл. Переломать многіе предметы одинъ за другимъ.
Перемітка, -ки, ж. 1) = кладочка. Вх. Зн. 47. Kolb. І. 38. Гол. Од. 59. 2) = нямітка. Жінки... завивають голову... білою переміткою. Шух. І. 132.
Прискалка, -ки, ж. Выступъ скалы, боковая скала. Я урвався з скали та упав на прискалку, а звідти знов ударивсь об прискалку. Камен. у. Антосьо.... роздивлявся на гори та Жахався, як люде лазили по них, ступаючи з прискалка на прискалок. Св. Л. 217.
Торохтіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. МВ. (О. 1862. III. 46). Торохтів бубон. Стор. МПр. 126. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. Ном. № 12896. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукає. Гліб.
Шмальнути, -ну, -неш, гл. Однокр. отъ шмалити = смальнути. О жгучемъ, рѣзкомъ вѣтрѣ: дунуть, подуть. Шмальне на дворі, що й носа не витикай. Камен. у.
Нас спонсорують: