Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

муниця

Муни́ця, -ці, муни́ція, -ції, ж. Амуниція. Дадуть тобі, синку, солдатську муницю. Н. п. Москаль закусив, подякував Богу... да за муницію та й пішов собі. Драг.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 454.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУНИЦЯ"
Відізватися Cм. відзиватися.
Власне нар. Собственно, именно.
Жадні́сінький, -а, -е. 1) Рѣшительно каждый, каждый безъ исключенія. Хиба ж не жаття попові? Жаднісінький йому несе й везе. Єкат. у. 2) Рѣшительно никакой.
Зімняк, -ка, м. Зимняя дорога. Черк. у.
Ли́на, -ни, ж. = линва.
Пожаліти, -лію, -єш, гл. Пожалѣть. Він пожалів мене вбить, да й одвіз в ліс. Рудч. Ск. І. 25.
Полестатися, -таюся, -єшся, гл. Поплестись. Як би потепліло, — полесталась би я по доріжці, а то зіма отся ізнудила та ізсушила мене. Черн. Губ. Вѣд. 1853, стр. 61.
Порозмочувати, -чую, -єш, гл. Размочить (во множествѣ). Сухарі було порозмочуємо та й їмо. Черниг. у.
Све́кла, -ли, ж. Свекольная ботва, листья свеклы. Чуб. V. 724.
Фірма, -ми, ж. 1) Форма (для отливки изъ металла, для печеній). Шух. І. 216, 281, 283, 298. 2) Родъ глинянаго подсвѣчника, по формѣ нѣсколько напоминающаго крендель. Вх. Зн. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.