Дроби́тько, -ка, м. Говорящій скоро и невнятно.
Ду́хати, -хаю, -єш, одн. в. духну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дуть на что нибудь, подуть, дунуть. Вітер як духнув. Ходім, каже, товаришу, ще до моря: хто більше води видме. — Ходім. От пішли. От Прало як духне, то чуть риби за хвоста не вхватить — аж до сухого.
Карлюка, -ки, ж. Крючокъ, загибъ на концѣ палки. Ум. карлючка.
Обдаряти, -ря́ю, -єш, сов. в. обдари́ти, -рю́, -риш, гл. = обдаровувати, обдарувати. Ой підіте, скриню одімкніте, подарочки та й заберіте, усіх бояр та й обдаріте.
Обіцянка, -ки, ж. Обѣщаніе. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.
Поломити, -млю, -миш, гл. 1) Сломать. Коні потомити, вози поломити. 2) Нарушить. Але ж бо я поломила матусину волю, тепер же я проклинаю свою лиху долю. Встрѣчаются также формы: Поламле... заповідь. Віру християнську під ноги підтопчи, хрест на собі поламни.
Потреба, -би, ж. 1) Надобность, потребность, необходимость, нужда. Викочує старий Грива той віз тепер на иншую потребу.. Про його потребу я дав йому. Вже яка потреба, — ні до кого не іду, — вона зарятує. 2) Дѣло, битва. Бодай тебе у первій потребі військовій перша куля спіткала. Дума.
Пшеничише, -ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.
Ремесниця, -ці, ж. Ремесленница.
Хлипнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хлипати. Всхлипнуть.
