Галанці, -ців, м. мн. Узкіе брюки. У німецьких галанцях. Носили латані галанці.
Дя́бель, -бля, м. = дявіл. Ти його медом масти, а він дяблем воня.
Метани́на, -ни, ж. Суета. Настала після сього велика метанина по селу.
Недосить нар. Недостаточно.
Одернувати, -ну́ю, -єш, гл. Обложить дерномъ.
Попідмальовувати, -вую, -єш, гл. Подкрасить (во множествѣ).
Прямцем нар.
1) Напрямикъ. Прямцем до пекла. Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду.
2) — поставити. Поставить вертикально. щоб тебе прямцем поставило. Пусть съ тобою сдѣлается столбнякъ (брань).
Уберегатися, -га́юся, -єшся, сов. в. уберегтися, -режуся, -жешся, гл. Уберегаться, уберечься. Я горілки не п'ю, од пива не вп'юся і сам, молод, слави вбережуся.
Уговоряти, -ряю, -єш, сов. в. уговори́ти, -рю́, -риш, гл. Уговаривать, уговорить, урезонивать, урезонить. Козак дівку вговоряє: не плач, дівко, не журися.
Уражати, -жаю, -єш, сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл.
1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу.
2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто. Моя виразка була зовсім загоїлась, та, бач, десь уразив, — вона знов і прокинулась. Помалу, братці! не вразьте моїх смертельних ран. Дума. Трудно рану гоїти, а не вразити.
3) Уязвлять, уязвить, оскорблять, оскорбить, обитѣть. Вона вразила мене словом лихим.
4) Поражать, поразить, удивить сильно. Молодих туляків незвичайно вразила краса Київа.