Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

майстровня
майстрочко
майструвати
майський
майталати
майталатися
майтолати
мак
маків
маківка
маківник
маківочка
макітерка
макітра
макітритися
макітрище
маковець
маковий
маковик
маковина
маковинець
маковиння
маковиця
маковичок
маковище
маковій 2
маковійка
макогін
макольондра
маколяндра
макопійка
макорженик
макортеть
макорти
макортик
макотерть
макотиря
макотрус
макоцвітний
макса
макулуватий
макух
макуха
макуховатий
макушенка
малай
маламурити
малата
малахаєчка
малахай
малахайка
малезний
маленечкий
маленьство
малесечкий
малеча
малигуватий
мализна
малий
малик
маликуватий
малина
малинівка
малинка
малинник
малиновий
малинонька
малиночка
малиняк
малити
малитися
малишко
малісінький
малість
маліти
маліч
мало
маловажити
маловажний
маловажність
маловір
маловірний
малодосвідній
малоземелля
малоземельний
малоліт
малолітка
малолітній
малоліток
малолічний
малолюддя
малолюдний
малолюдно
маломовний
маломовність
маломоцний
малорослий
малосилий
малосилля
малосильний
мальований
мальовка
мальовний
мальовничий
мальство
малювання
малювати
малюватися
малюк
малюнок
малюсенький
малюта
малюхний
малюцький
малючкий
маля
маляр
маляренко
малярик
маляриха
Гліг, глогу, м. = глід. Желех.
Гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! Чуб. ІІІ. 384. На гуслі грає, красно співає. Чуб. ІІІ. 274. 2) Скрипка. Вх. Уг. 234. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Мил. Св. 35. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Шевч. 331. Ум. Гу́сленьки. Грин. ІІІ. 473, гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. Гусовки шмарте до гусевниці. АД. І. 37.
Завива́йлечко, -ка, с. Ум. отъ завивайло.
Заразо́м нар. Сразу, въ одно время, въ одинъ пріемъ. Славу козацьку виславляли, заразом похорон і весілля одправляли. Дума. Хто на яблуні ізоб'є десять яблук заразом. Рудч. Ск. І. 20. Не всі бо заразом. Ном. № 13732.
Зи́чний, -а, -е. Зычный, громкій, звучный. І замірив у дуків зичний голос. К. Іов. 61.
Котарь, -ря́, м. = кіт? Колыбельная пѣсня: Ой ну люлі, котарю, та вимети кошару, а ти, котко рудю, та вимети грубу, а ти, котку волохатий, та й обмети коло хати. Мил. 43.
Облизуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. облизатися, -жуся, -жешся, гл. Облизываться, облизаться. Собака облизується: мабуть шось украв уже та ззів. Харьк. Потоцький притулився в куточку і слуха (собі хвалу), — аж облизується, — такъ пріятно ему было слышать похвалы собственной особѣ. Стор. І. 188. Усі їдять, а він тільки облизується — первоначально о собакѣ, а затѣмъ и о людяхъ и не только о ѣдѣ, а о всякомъ положеніи, при которомъ кто-либо не можетъ получить желаемаго и имѣющагося у другихъ. Йому довелось тільки облизатися, бачивши, як той купив собі землю. Отсюда — облизня піймати. (Cм.).
Погребельне, -ного, с. Пошлина за проѣздъ черезъ плотину.
Простацтво, -ва, с. 1) Простонародный бытъ. Ниньки у нас, у простацтві стома карбованцями не обійдешся за рік. Камен. у. 2) соб. Простые люди. К. Дз. 35. Співались вони або читались у рукописі геть широко по Вкраїні між панами, а деякі чував я й між простацтвом. К. ХП. 19.
Простота, -ти, ж. 1) Простота. Щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28. Світ простоти і покою — стародавній заповіт. Щог. Сл. 99. 2) Простой народъ. О. 1862. І. 57. Ні, зникнете ви, горді духи, почезнете, як і простота. К. Псал. 192. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. 3) Неучъ; наивный человѣкъ. Левиц. І. 215.
Нас спонсорують: