Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

майстровня
майстрочко
майструвати
майський
майталати
майталатися
майтолати
мак
маків
маківка
маківник
маківочка
макітерка
макітра
макітритися
макітрище
маковець
маковий
маковик
маковина
маковинець
маковиння
маковиця
маковичок
маковище
маковій 2
маковійка
макогін
макольондра
маколяндра
макопійка
макорженик
макортеть
макорти
макортик
макотерть
макотиря
макотрус
макоцвітний
макса
макулуватий
макух
макуха
макуховатий
макушенка
малай
маламурити
малата
малахаєчка
малахай
малахайка
малезний
маленечкий
маленьство
малесечкий
малеча
малигуватий
мализна
малий
малик
маликуватий
малина
малинівка
малинка
малинник
малиновий
малинонька
малиночка
малиняк
малити
малитися
малишко
малісінький
малість
маліти
маліч
мало
маловажити
маловажний
маловажність
маловір
маловірний
малодосвідній
малоземелля
малоземельний
малоліт
малолітка
малолітній
малоліток
малолічний
малолюддя
малолюдний
малолюдно
маломовний
маломовність
маломоцний
малорослий
малосилий
малосилля
малосильний
мальований
мальовка
мальовний
мальовничий
мальство
малювання
малювати
малюватися
малюк
малюнок
малюсенький
малюта
малюхний
малюцький
малючкий
маля
маляр
маляренко
малярик
маляриха
Галанці, -ців, м. мн. Узкіе брюки. У німецьких галанцях. Стор. I. 111. Носили латані галанці. Котл. Ен. IV. 14.
Дя́бель, -бля, м. = дявіл. Ти його медом масти, а він дяблем воня. Ном. № 7292.
Метани́на, -ни, ж. Суета. Настала після сього велика метанина по селу. Г. Барв. 171.
Недосить нар. Недостаточно.
Одернувати, -ну́ю, -єш, гл. Обложить дерномъ.
Попідмальовувати, -вую, -єш, гл. Подкрасить (во множествѣ).
Прямцем нар. 1) Напрямикъ. Прямцем до пекла. Котл. Ен. III. 25. Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду. Ном. № 5836. 2)поставити. Поставить вертикально. Липовец. у. щоб тебе прямцем поставило. Пусть съ тобою сдѣлается столбнякъ (брань).
Уберегатися, -га́юся, -єшся, сов. в. уберегтися, -режуся, -жешся, гл. Уберегаться, уберечься. Я горілки не п'ю, од пива не вп'юся і сам, молод, слави вбережуся. Грин. III. 263.
Уговоряти, -ряю, -єш, сов. в. уговори́ти, -рю́, -риш, гл. Уговаривать, уговорить, урезонивать, урезонить. Козак дівку вговоряє: не плач, дівко, не журися. Мет. 79.
Уражати, -жаю, -єш, сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл. 1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу. Гол. І. 2. 2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто. Моя виразка була зовсім загоїлась, та, бач, десь уразив, — вона знов і прокинулась. Лебед. у. Помалу, братці! не вразьте моїх смертельних ран. Дума. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574. 3) Уязвлять, уязвить, оскорблять, оскорбить, обитѣть. Вона вразила мене словом лихим. Новомоск. у. 4) Поражать, поразить, удивить сильно. Молодих туляків незвичайно вразила краса Київа. Левиц. Пов. 5.
Нас спонсорують: