Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

морочний
морскати
морскатися
морснути
морський I
морський II
мортира
моругий
моруха
морхлий
морхнути
моршень
моршок
морща
морщак
морщина
морщинець
морщинка
морщити
морщитися
морщун
морюха
мосінж
мосір
москаленко
москаленя
москалик
москалитися
москаличок
москалів
москалівна
москаль
москальня
москальство
москальча
москальчик
москальчук
москалюга
москати
москва
москвофіл
москвофільский
москвофільство
москівщина
московець
московка
московський
московщеня
московщина
москота
москотати
мостивий
мостик
мостина
мостинці
мостити
моститися
мостище
мостівка
мостниця
мостове
мостовий
мостовина
мостовничий
мость
мосувати
мосцівий
мосць
мосяж
мосяжний
мосяжник
мосяжництво
мотанина
мотати
мотатися
моташка
мотика
мотилиця
мотиличний
мотилівка
мотиль
мотиляк
мотлиця
мотлох
мотлошити
мотлятися
мотнути
мотовилечко
мотовило
мотовильце
моток
моторженик
моторити
моторний
моторність
моторно
моторошно
моторувати
моторун
моторуха
моторяка
моторячий
мотрошити
мотуз
мотузарь
мотуззя
мотузити
мотузка
мотузник
мотузок
мотузочка
мотузочок
мотузяний
мотушати
мотушатися
мох
мохнавці
мохнатий
мохнатиця
мохнатіти
Дові́ритися, -рюся, -ришся, гл. Навѣрное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люде й кажуть, що нема. Грин. І. 32.
Єло́м, -му, м. Конической формы баранья шапка. Канев. у. Чуб. VII. 413.
Зміцнювати, -нюю, -єш, зміцняти, -ня́ю, -єш, сов. в. зміцни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Укрѣплять, укрѣпить. Ти зміцнював коліна слабосильні. К. Іов. 9. Вже б і помер, та зміцняє мене надія вас побачити. МВ. І. 49.
Мі́ра, -ри, ж. 1) Мѣра. Якою мірою міряєте, — відміряється вам. Єв. Мр. IV. 24. У самого хазяїна ключ... мірою й одсипає. Г. Барв. 93. Жартуйте та й міру знайте. Левиц. І. міри нема. Безмѣрно. Вона змалку начулась, що вона хороша — міри нема. Кв. до міри. Въ мѣру, умѣренно. Як почуваєшся по силі та п'єш до міри, то горілка панує чоловікові. Полт. г. на одній мірі. На одномъ уровнѣ. Цього року вода у ставку раз-у-раз на одній мірі. Кіев. г. над міру. Черезмѣрно; сверхъ силъ. не в мою міру міряючи. Первоначальное значеніе: не ко мнѣ примѣряя. Обыкноdенно говорится, когда показываютъ на своемъ тѣлѣ мѣсто чужой болѣзни, и выражаетъ пожеланіе, чтобы показываемая болѣзнь не случилась у говорящаго. Аж отак, не в мою міру міряючи, рознесло йому щоку. Харьк. г. жадною мірою. Никакъ, никакимъ образомъ. Не одпускають (прощальники) од себе жадною мірою. К. ЧР. 2) Мѣрка. міру брати. Снимать мѣрку. 3) Мѣра длины для полотна; въ Галиціи равна 30 дюймамъ. А подзвінному дам сім мір полотна, шоби мені дзвонив цілий тиждень до дня; а дякові дам п'ять мір полотна, шоби мені псалтирь читав до дня. Грин. III. 285. Вироблене полотно мірить ткач мірою. Є то досить груба, звичайно чотирогранна палиця, що без головки має тридцять цалів. МУЕ. III. 22. Ум. мірка, мірочка.
Намудрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Намудрить.
Недолужно нар. Безсильно, слабо, немощно.
Оскалятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. оскалитися, -люся, -лишся, гл. 1) Оскаливаться, оскалиться. 2) Смѣяться, засмѣяться. Сказано дитина: як болить, то й плаче; скоро одпустило, вже й оскаляється. Канев. у.
Позика, -ки, ж. 1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в'язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай. 2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506.
Покірне нар. = покірно. Покірне одказали вони. Оп. 75.
Уявки нар. Явно, открыто. Узяв тії гроші уявки сперед його очей. Васильк. у. В'явки казати сього не можна. Кролев. у.
Нас спонсорують: