Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

морочний
морскати
морскатися
морснути
морський I
морський II
мортира
моругий
моруха
морхлий
морхнути
моршень
моршок
морща
морщак
морщина
морщинець
морщинка
морщити
морщитися
морщун
морюха
мосінж
мосір
москаленко
москаленя
москалик
москалитися
москаличок
москалів
москалівна
москаль
москальня
москальство
москальча
москальчик
москальчук
москалюга
москати
москва
москвофіл
москвофільский
москвофільство
москівщина
московець
московка
московський
московщеня
московщина
москота
москотати
мостивий
мостик
мостина
мостинці
мостити
моститися
мостище
мостівка
мостниця
мостове
мостовий
мостовина
мостовничий
мость
мосувати
мосцівий
мосць
мосяж
мосяжний
мосяжник
мосяжництво
мотанина
мотати
мотатися
моташка
мотика
мотилиця
мотиличний
мотилівка
мотиль
мотиляк
мотлиця
мотлох
мотлошити
мотлятися
мотнути
мотовилечко
мотовило
мотовильце
моток
моторженик
моторити
моторний
моторність
моторно
моторошно
моторувати
моторун
моторуха
моторяка
моторячий
мотрошити
мотуз
мотузарь
мотуззя
мотузити
мотузка
мотузник
мотузок
мотузочка
мотузочок
мотузяний
мотушати
мотушатися
мох
мохнавці
мохнатий
мохнатиця
мохнатіти
Вакарь, -ря, м. Коровій пастухъ. Вх. Зн. 5.
Заспоко́ювати, -ко́юю, -єш, сов. в. заспоко́їти, -ко́ю, -їш, гл. Успокаивать, успокоить. Ой ти вміла заспокоїть лякане серденько. К. Досв. 140. Галя його заспокоювала, голубила. Мир. ХРВ. 389.
Незначність, -ности, ж. Незначительность. Желех.
Обмуровувати, -вую, -єш, сов. в. обмурувати, -ру́ю, -єш, гл. Обводить, обвести каменной стѣной. Обмурував двір білим каменем; а ворітечка з жовтої меді. Мет. 338.
Ожог, о́жуг, -га, м. Палка для переворачиванья углей или горящей соломы (вмѣсто качерги). Ні Богові свічка, ні чортові ожог. Ном. Мнж. 187. Ум. ожожок. Прийшов жид по довжок, бере з хати ожожок. Чуб. V. 1160.
Перебієць, -бі́йця, м. Боецъ кулачный. І грища здумав завести і п'яний зараз роскричався, щоб перебійців привести. Котл. Ен. II. 14.  
Перегарчати, -чу, -чиш, гл. Прекратить ворчанье (о собакѣ).
Позастоювані Застоявшіеся. Ой прийшов до нової стоянки, а вже його ворон-коні позастоювані. Гол. І. 116.
Утолитися, -люся, -лишся, гл. Удовлетвориться. Ото їсть! ніяк не в)политься. Ото реготить! ніяк не виголиться. Н. Вол. у.
Цівка, -ки, ж. 1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. Стор. МПр. 105 2) = ціва 1. Черк. у. 3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр.). Шух. І. 257, 258. МУЕ. ІІІ. 14, 15. Вас. 166, 167. Cм. ціва 2. Щука-риба сукно ткала, а рак-неборак цівки сукав. Мет. 312. 4) Трубка. Вас. 205. У пневматичної машини дві цівки або дудки. Ком. II. 72. 5) Ружейный стволъ. Шух. І. 284. МУЕ. І. 229. 6) Дымовая труба. Угор. 7) Трубчатая кость въ ногѣ животныхъ: верхня цівка — выше колѣна, нижня цівка — ниже колѣна. Богод. у. 8) Плечевая кость. Конст. у. 9) Часть олійниці. Cм. Шух. І. 163. 10) мн. цівки. Родъ ловушки для звѣрей: веревочныя петая, при которыхъ остальная часть веревки скрыта въ дерев. трубкѣ, чтобы пойманный звѣрь не могъ перегрызть веревки (Кубань). О. 1862. ІІ. 62. 11) Струя. Левиц. І. 294. Котл. Ен. IV. 20. Дощ іде, як відром Ілле, а зо стріх біжить, як цівкою. Ном. № 572. Кров цівкою б'є. Добре цівкою смикнув. (О сильно пьяномъ). Ном. № 11752. Ум. ці́вочка. Пішла за ткачика цівочки сукати. Гол.
Нас спонсорують: