Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мурувати

Мурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Возводить каменную стѣну, класть кирпичи.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУРУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУРУВАТИ"
Доколі́нниці, -ниць, ж. мн. Родъ длинныхъ чулокъ у гуцуловъ. Гол. Од. 72.
Кульбавочка, -ки, ж. Раст. Hieracium alpinum. Лв. 99.
Лебедонько, -ка, м. Ум. отъ лебідь.
Люба́сочка, -ки, ж. Ум. отъ люба́ска.
Орляка, -ки, м. Большой орелъ. Тихо знявсь орляка з скелі, сизі крила роспустив. Щог. Сл. 123.
Осоружний, -а, -е. Надоѣвшій, противный, постылый, ненавистный. Нехай вони будуть розумні, багаті й письменнійші од нашого Возного, та коли... вони мені осоружні. Котл. Н. П. 363.
Проколоти, -ся. Cм. проколювати, -ся.
Тюгу! меж. = тю. Шейк.
Черепинка, -ки, ж. = черепочок. Грин. ІІІ. 365. Г. Барв. 365.
Шполик, -ка, м. Ковшъ деревянный для отливанія воды изъ лодки (на Днѣпрѣ). Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУРУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.