Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

мірчити
мірчук
міряний
міряник
міряти
мірятися
місиво
місити
міситися
місний
місно
міснота
міст
містець
містечко I
містечко II
містина
містити
міститися
містище
містниця
місто I
місто II
містове
місток
містонько
місточок
мість
містюк
містянин
місце
місцевий
місцевість
місцево
місцина
міськаво
міський
місяцевий
місяць
місячка
місячко
місячний
місячник
місячно
місячок
місяшний
місяшник
місяшно
міта
мітати
мітець
міти
мітися
мітити
міткий
мітла
мітластий
мітлиця
мітличина
мітлище
міток
міттю
міть
міх I
міх II
міховина
міхоноша
міхуватий
міхур
міцний
міцність
міцніти
міцно
міцносердий
міцносилий
міць
міцька
міч
міч I
міч II
мічник
мішаний
мішаник
мішанина
мішанка
мішати
мішатися
мішечок
мішка
мішканець
мішма
мішок
міща
міщанин
міщанка
міщанство
міщанський
міщанчук
мла
млака
млачівка
млачка
млен
мливо
млин
млинарка
млинарський
млинарь
млинець
млинисько
млиниця
млинище
млинівка
млинкувати
млинове
млиновий
млинок
млинський
млинчівка
млистий
Замі́ття, -тя, с. соб. Сугробы снѣга. Понаганяло замітя. Брез тото замітя не преїдеш. Вх. Лем. 416.
Колісча, -чати, с. = колісце. Костантиногр. у. Ум. колісчатко.
Маломо́вність, -ности, ж. Неразговорчивость, молчаливость. Желех.
Обридливо нар. 1) Надоѣдливо. 2) Противно.
Перекидати II, -да́ю, -єш, сов. в. перекинути, -ну, -неш, гл. 1) Перебрасывать, перебросить, перекидывать, перекинуть. Нехай би бив, а то й через тин хотів перекинуть. Ном. Ні сплисти, ні збрести, ні очима перекинути. Чуб. V. 549. Перекинь його (перстінь) з однії руки на другу. Чуб. II. 54. 2) Опрокидывать, опрокинуть. Глечик перекинула. 3) Перестраивать, перестроить. Через рік батьківську хату перекинули. Мир. ХРВ. 167. 4) Превращать, превратить, оборотить во что. Опинившись на тім боці, вп'ять він і сам перекинувся, і жінку перекинув, зробилися людьми. О. 1862. IX. 106. 5) Давать, дать что либо. Я тобі за те що небудь перекину. О. 1862. І. 39.
Порозсуджувати, -джую, -єш, гл. Разсудить (многихъ).
Посколочувати, -чую, -єш, гл. Возмутить (воду во многихъ мѣстахъ); взболтать (во множествѣ).
Рясний, -а, -е. Преимущественно о растеніяхъ: густой, обильный листьями, вѣтвями, обильный плодами. Сади рясні похилились. Шевч. 219. Ти, дівчино красна, де ти воли пасла? — Під дубками з парубками, де травиця рясна. Грип. III. 157. Обсій, матінко, овесцем, щоб наш овесець рясен був. Н. п. Ой ти, дубе кучерявий, листя твоє рясне. Чуб. V. 13. Рясна яблуня. Харьк. Рясна картопля — имѣющая много картофелинъ. Н. Вол. у. О волосахъ: густой. Г. Барв. 359. Объ одеждѣ: со многими складками, широкій. Рясна сорочка О. 1861. XI. 21. Рясні рукава в сорочці. О людяхъ: хорошо одѣтый. Як прийде весна красна, буде наша голота рясна., посл. ум. рясненький, рясне́сенький.
Чв'яхкотіти, -кочу, -тиш, гл. = чв'якати 2. Вода в його чоботях чв'яхкотіла. Мир. Пов. II. 45.
Чудотворний, -а, -е. = чудовний 1. Ой Спасе наш Межигорський, чудотворний Спасе. Шевч. 256.
Нас спонсорують: