Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

милоданка
милолиций
милосердий
милосердний
милосердник
милосердя
милостивий
милостинник
милостинька
милостиня
милость
милощі
милування
милування 2
милувати 1
милувати 2
милуватися
милун
милька
миль-миль!
мильний
мильник
мильон
мильце
миля I
миля II
миляр
мимика
мимикувати
мимка
мимо
мимоїздом
мимохід
мимохідень
мимохідний
мимохідь
мимрати
мимрити
мимрій
мимря
минати
минатися
минерал
минеральний
минтус
минувати
минулий
минулість
минута
минути
минутина
минутний
минушка
минущий
миня
мир
мирати
мирдати
мирити
миритися
миріння
миркання
миркати
миркотати
миркоти
мирлуга
мирна
мирний
мирність
миро
мировий
миролюбний
миротворець
миротворний
миротворниця
мирський
мирта
мирування
мирувати
мирчати
миршавий
миршавіти
мирявий
мирянин
мирянський
мирячити
миса
миска
мискоробство
мисленька
мисливець
мисливий
мисливство
мисливський
мислити
мисліте
мислонька
мисль
мисник
мисочка
мисошник
мистець
мистецьки
мистецький
мистецьтво
мистюк
мисча
мисчина
мисчівка
мисюрка
мися I
мися II
мися III
мит
митель
митець
мити
митий
митикувати
митися
Витикати, -каю, -єш, сов. в. виткнути, -кну, -неш, гл. 1) Вытыкать, выткнуть, высовывать, высунуть, показать. Лисичка виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш. Стор. І. 64. 2) витикати пальцем кого. Тыкать, показывать пальцемъ. Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають. Гол. І. 365. сов. в. витикати, -каю, -єш. 3) Утыкать, утыкать. 4) — копи. Отмѣчать, отмѣтить копны (при раздѣлѣ сбора между владѣльцемъ и рабочими).
Гіркість, -кости, ж. Горечь. Н. Вол. у.
Грузо́та, -ти, ж. Топкое мѣсто, трясина. Черк. у.
Ембле́ма, -ми, ж. Эмблема. К. Бай. 105. Коли б уже мені заманулось такої емблеми, то змалював би я собі двоглавого, або хоть укоронованого орла. К. XII. 33.
Захва́тич, -ча, м. Клинъ въ плугѣ. Чуб. IV. 17.
Му́дрик, -ка, м. 1) = мудрак. Черниг. г. 2) = мудренець. Вх. Лем. 436.
Підводити, -джу, -диш, сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386. 2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?... — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. Гн. І. 90. 3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Мнж. 9. Маруся підвела очиці вгору. Кв. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. МВ. І. 57. 4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Kolb. I. 56. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. Мир. Пов. II. 80. 5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. МВ. (О. 1862. III. 68). Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. Рудч. Ск. 6)до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Кв. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела. Чуб. V. 231.
Пічлаз, -за, м. Развратникъ. Берд. у.
Татусь, татусьо, -ся, м. ласк. отъ тато.
Турченя, -няти, м. Турокъ-ребенокъ. Ум. турченятко. Люляй, люляй, турченятко! АД. І. 287.
Нас спонсорують: