Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

меншити
меншість
мень
менька
меньок
мерва
мервистий
мервисько
мервити
мервіти
мергаснути
мерегий
мережа
мережаний
мережати
мереже нка
мережити
мережка
мережуваний
мережуватий
мережчатий
мереконіти
мерена
мерендати
мерендзати
мерендя
меренька
мерест
мерза
мерзененький
мерзений
мерзеник
мерзенитися
мерзено
мерзенство
мерзинець
мерзити
мерзлий
мерзлуватий
мерзляк
мерзлякуватий
мерзлячок
мерзнути
мерзосвітній
мерзти
мерин
меркнути
мерковея
меркти
меркурія
мерлий
мерлини
мерлиця
мерло
мерляк
мерлятина
мертвець
мертвецький
мертвечина
мертвий
мертвити
мертвіти
мертво
мертв'як
мертвяків
мертв'ячка
мертв'ящий
мерти
мерущий
мерхнути
мерхти
мерцвя
мерцвяк
мерча
мерчик
мерчук
мерша
мершавиця
мершаник
мершанка
мерщенько
мерщій
мерявий
мести
местний
местник
местниця
мет
мета
метал
металевий
металец
металичний
металь
метальня
метанина
метаритися
метати
метатися
метелик
метелиця
метеличок
метеллюгати
метелочки
метений
метениця
метець
метикувати
метикуватий
метіж
метіль I
метіль II
метільник
метільниця
метка
меткий
метко
метла
метластий
метлиця
Батуга, -ги, ж. = батюга = батура. Аф. 295.
Вислуговуватися, -вуюся, -єшся, гл. 1) Выслуживаться, отслуживать за что. 2) Прислуживать, прислужничать, угодничать.
Ді́ви́ще, -щі, ж. = Дівчище. Желех.
Зати́н, -ну, м. Родъ перегородки изъ камыша, ставящейся въ рѣкѣ, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадаетъ въ поставленную вершу. О. 1861. XI. 116. Отце ж ми робим затин — з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка. О. 1861. XI. 115.
Повитолочувати, -чую, -єш, гл. Вытоптать (растенія, во множествѣ). Таке мені горе: чиїсь коні повитолочували і ячмінь, і пшеницю. Славяносерб. у.
Повнобокий, -а, -е. Съ выпуклыми боками. І все те (товар), знаєте, викохане таке, повнобоке. Сим. 211.
Приморгнути Cм. приморгувати.
Скрекіт, -коту, м. Стрекотаніе.
Фурдиґати, -ґаю, -єш, гл. Вертѣть? (съ шумомъ?). Тікайте з хати, бо я буду веретеном фурдиґати. Ком. Пр. № 233.
Шастувати, -ту́ю, -єш, гл. Шелестѣть. Наша пані молода, на ній сукенка золота, на ній сукенка шастує, — свої женчики частує. Рк. Макс.
Нас спонсорують: