Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

можновладницький
можновладство
можновладський
мозок
мозолений
мозольований
мозольовий
мозоля
мозоляти
мозуль
мозулька
мозуля
мозчити
моква
моклиця
мокляк
мокнути
мокотиря
мокотя
мокравина
мокравник
мокрець
мокрий
мокрина
мокринець
мокриця
мокрісінький
мокрісінько
мокріти
мокро
мокротеча
мокруха
мокрявий
мокряк
мокти
молдава
молдаван
молдаванський
молдавка
молдавський
молдова
молдован
молебень
молебний
молиститися
молитва
молитвати
молитвений
молитвеник
молитвини
молитвований
молитвочка
молитвувати
молитвуватися
молитвяний
молити
молитися
молитов
молитовка
молитовник
молитяний
моління
молод
молода
молодан
молодень
молоденький
молодецтво
молодець
молодецький
молодеча
молодечий
молоди
молодий
молодик
молодикувати
молодило
молодина
молодити
молодитися
молодиця
молодичий
молодичина
молодичка
молоді
молодіж
молодісінький
молодість
молодіти
молоднеча
молодник
молоднича
молодняга
молодняк
молодо
молодовик
молодожон
молодойка
молодощі
молодуха
молодцювати
молодчати
молодчик
молодшати
молодь
молодюк
молодя
молодявий
молодяк
молодятник
молозиво
молоко
молокосос
молосувати
молот
молотарка
молоти
молотися
молотити
молотіння
Безгрішний, -а, -е. 1) Безгрѣшный. Левиц. І. 540. 2) Не имѣющій денегъ, безденежный. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. Лубен. у.
Даре́мне, даре́мно нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ЗОЮР. І. 148.
Дорі́д, -ро́ду, м. Урожай.
Зак нар. = заки.
Зволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. вволокти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Подниматься, подняться съ трудомъ, вставать, встать съ трудомъ. Довго спав на сіні в клуні, аж над вечір зволікся і потяг до церкви.
Кусючий, -а, -е. = кусливий. Кусючі мухи. Чигир. у.
Непогамований, -а, -е. 1) Неукротимый; невоздержный, неумѣренный; необузданный. 2) Неукрощенный, неудержанный.
Понадбовувати, -вую, -єш, гл. Пріобрѣсть. Сим. 199. Понадбовував добра.
Провіщати, -ща́ю, -єш, гл. 1) Возвѣщать, проповѣдывать. Ти ж (Іван Хреститель) ходивши по містах і селах провіщав: «покайтеся від гріхів». Чуб. І. 172. 2) Предвѣщать. Що ж за гомін чудний ходить од краю до краю? Чи він що нам нагадує, чи що провіщає? Кост. (О. 1861. II. 45).
Хайний, -а, -е. Опрятный, чистоплотный. Желех.
Нас спонсорують: