Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

млиця
мліг
млійка
млілий
млін
млість
мліти
млоїти
млосний
млосно
млостити
млость
млява
млявий
млявість
мляво
мнець
мниха
мнишки
многий
многість
много
многобожжя
многомовний
множество
множити
множитися
мнюх
мня
мнявкати
мнякий
мнякина
мнякість
мняко
мнякота
мнякуш
мнякушечка
мнякушка
мнякшати
мнялиця
мняло
мнясиво
мнясний
мнясниці
мнясо
мнясце
мнята
мняти
мнятися
мнятка
мняч
мняшкурити
мо
мов
мова
мовдь
мовити
мовитися
мовка
мовкнути
мовляв
мовляти
мовний
мовність
мовно
мовчазливий
мовчазливо
мовчазний
мовчазність
мовчазно
мовчак
мовчан
мовчанка
мовчання
мовчати
мовчки
мовчливий
мовчок
мовчун
мовчущий
мога
могила
могильний
могильник
моглиці
могорич
могоричити
могоричний
могоричник
могти
могтися
могутний
могучий
могучість
могчи
моґуля
мода
моджера
модло
модлувати
модній
модрень
модрина
модря
може
можебилиця
можебний
можливий
можливість
можливо
можна
можний
можній
можнісенько
можність
можніти
можно
можновладець
можновладний
можновладник
Бгатися, бгаюся, -єшся, гл. 1) Складываться, свертываться. 2) Скорчиваться, съеживаться. Хома в куточку бгавсь. Бор. 26.
Відлічуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. відлічитися, -чуся, -чишся, гл. 1) Отсчитываться, отсчитаться. 2) Вычитаться, вычесться, быть вычтеннымъ. Одно число одлічується від другого. Кон. Ар. 4.
Жалі́тися, -лі́юся, -єшся, гл. Жаловаться. Жаліються молодиці, що ти шкоду робиш. Мет. 240. Школи й не жалілась, щоб що в неї боліло. Стор. II. 37.
Зіп'ясти́ и зіпнути, -пну, -не́ш, гл. Поставить.
Лиході́йка, -ки, ж. Злодѣйка. Желех.
Моти́ль, -ля, м. Мотылекъ. Швидкий, як мотиль. Ном. № 5757. Щось у тебе буде: хоч мотиль, хоч бабка. Ном. № 9232.
Ото, ото́ж, нар. Вотъ, вотъ то, вотъ это, вотъ такъ. Ото вийшов сіяч сіяти. Єв. Мт. XIII. 3. Ото ж тая дівчинонька. Шевч. Заходить ото він до мельника. Чуб. І. 5. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б'є. ЗОЮР. І. 3. Ото цвяхована гиря. Ном. № 1549. Ото ротата на все село. Ном. № 12983. Ото ж він приніс. Ото ж ми ся в свого пана вірне дослужили, що на наші білі ручки й ніжки кайдани зложили. Чуб. V. 996.
Перевійник, -ка, м. Связка изъ соломы или прутьевъ въ вір'ї. Житомир. у.
Поніматися, -маюся, -єшся, сов. в. поня́тися, поймуся, -мешся, гл. Сходиться, сойтись, соединяться, соединиться. Уже твоє біле лічко з моїм понялося. Мет. 12. Моє серце з твоїм понялося. К. Досв. 60. 2) Только сов. в. Вступить въ бракъ. Старого Хмари дочка та з кріпаком понялося. МВ. І. 40. 3)чим. Обращаться, обратиться во что. Незабаром сніжок нанявся водою. Греб. 400.
Розсолювати, -люю, -єш, сов. в. розсолити, -лю, -лиш, гл. Солить, посолить. Пити йому схотілось. От він (дурень) набрав води, покуштував — не солона. Узяв тоді, усю сіль у воду висипав, розсолив. Грин. І. 205.
Нас спонсорують: