Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

млиця
мліг
млійка
млілий
млін
млість
мліти
млоїти
млосний
млосно
млостити
млость
млява
млявий
млявість
мляво
мнець
мниха
мнишки
многий
многість
много
многобожжя
многомовний
множество
множити
множитися
мнюх
мня
мнявкати
мнякий
мнякина
мнякість
мняко
мнякота
мнякуш
мнякушечка
мнякушка
мнякшати
мнялиця
мняло
мнясиво
мнясний
мнясниці
мнясо
мнясце
мнята
мняти
мнятися
мнятка
мняч
мняшкурити
мо
мов
мова
мовдь
мовити
мовитися
мовка
мовкнути
мовляв
мовляти
мовний
мовність
мовно
мовчазливий
мовчазливо
мовчазний
мовчазність
мовчазно
мовчак
мовчан
мовчанка
мовчання
мовчати
мовчки
мовчливий
мовчок
мовчун
мовчущий
мога
могила
могильний
могильник
моглиці
могорич
могоричити
могоричний
могоричник
могти
могтися
могутний
могучий
могучість
могчи
моґуля
мода
моджера
модло
модлувати
модній
модрень
модрина
модря
може
можебилиця
можебний
можливий
можливість
можливо
можна
можний
можній
можнісенько
можність
можніти
можно
можновладець
можновладний
можновладник
Заду́ти Cм. задувати.
Картоплище, -ща, с. Мѣсто, съ котораго снять картофель, а также и вообще мѣсто, употребляющееся для посадки картофеля. Кіев. г. Вас. 196.
Кіготь, гтя, м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі. Посл.
Надібра́ти Cм. надбірати.
Перехотітися 2, -хочеться, гл. безл. Перехотѣться.
Підкова, -ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. підківка, підківонька, підківочка.
Позакопувати, -пую, -єш, гл. Закопать (многое, многихъ). Біля замку позакопували (броню). Стор. МПр. 110. Я знаю, де запорожські скарби позакопувані. КС. 1883. І. 32.
Позбігати, -гаємо, -єте, гл. Сбѣжать (о многихъ). З двора й собаки наші позбігали. Г. Барв. 54.
Цвілити, -лю, -лиш, гл. 1) Стегать, хлестать. Желех. Вх. Зн. 77. 2) дощ цвілит. Хлещетъ дождь, льетъ дождь. Вх. Зн. 77.
Щасний, -а, -е. = щасливий. Не родись красна, та родися щасна. Ном. № 1674. Нехай Бог дав тобі тепер щасну годину. Г. Барв. 181. Ой рятуй нас, милий Боже, посилай нам щасну долю! К. Псал. 270.
Нас спонсорують: