Вітряхнути, -хну, -неш, гл. Высохнуть.
Груміча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человѣкѣ), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо.
Зарі́бник, -ка, м. Человѣкъ, живущій заработками, рабочій, работникъ.
Зіма́ и зима, -ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. — впала. Аж гульк — зіма впала. 2) Лихорадка. зима б'є (кого́). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Ум. зімонька.
Кертовиння, -ня, с. соб. Холмики, поднятые кротомъ.
Кумин, -а́, -е́ Принадлежащій кумѣ. Кумина хата горіла, а твоя тітка руки нагріла — от ми і родичі. Не додому вночі йдучи з куминої хати і не спати лягаючи, згадай мене, брате.
Перекудовчити, -чу, -чиш, гл. = перекудлити.
Плівка, -ки, ж.
1) Ум. отъ пліва.
2) Пленка.
3) Пѣнка на молокѣ, сливкахъ, сметанѣ.
Погиркати, -каю, -єш, гл. = погарикати.
Уварювати, -рюю, -єш, сов. в. увари́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Уваривать, уварить.
2) Заваривать, заварить. У понеділок і у четвер не слід сирівцю уварювати.
