Дзвеніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. Голос дзвенить. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? 2) Жужжать. Дзвенять трутні.
Зась! меж., выражающее запрещеніе: нельзя! не смѣть! Що попові можна, то дякові зась! Очима їж, а рукам зась! Горілка, кажуть, не дівка, а козакові зась. Я з хорошим постояла, тобі зась, тобі зась! Иногда употребляется въ видѣ существительнаго: Нить, бо пику натовчу!... А зася до пики ти не знаєш?
Надивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Надивиться. Вже й надивувався, вже й намилувався.
Об'їдати, -да́ю, -єш, сов. в. об'ї́сти, -ї́м, -їси, гл. Объѣдать, объѣсть.
Омилка, -ки, ж. = помилка.
Орач, -ча, м.
1) Пахарь. Взали би-сьмо багача, то не буде орача.
2) Птица. Луговой жаворонокъ Alanda arvensis.
Погіркнути, -ну, -неш, гл. Прогорькнуть, сдѣлаться горькимъ (во множествѣ).
Поперемлівати, -ва́ємо, -єте, гл. То-же, что и перемліти, но во множествѣ.
Почикати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. порѣзать.
Ужахнути, -ну́, -не́ш, гл. Испугать. На мене сіла розставляли, вжахнули душу мою вбогу.
