В'язок, -зка, м. 1) Связь полудрабків въ возѣ. 2) Связь (изъ тонкаго гнутаго дерева), посредствомъ которой въ саняхъ копили двухъ полозьевъ соединяются между собой. 3) Въ наружномъ однобортномъ колесѣ водяной мельницы: дубовая дужка, при помощи которой каждая лопатка прикрѣплена къ кляку. 4) Въ корзинѣ: поперечина, сверхъ которой затягивается дуга для ручки въ корзинѣ. 5) Позвонокъ. 6) Ум. отъ в'яз.
Дубе́ць, -бця́, м. 1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. 2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Треба його дубцем бить. Ум. ду́бчик, ду́бчичок.
Запря́сти Cм. запрядати.
Кожушина, -ни, ж. Тулупъ болѣе легкій. Ой загину, дівчино, загину, викинь мені вікном кожушину. То ви, діду Панасе, вмієте й кравцювати?.. Пошиєте ж мені кожушину, як прийде зіма.
Невронений, -а, -е. Неуязвимый. Коли Матір Бажа знала, що Спаситель невронений буде, та й то убивалась за ним, а то ж ми! Як же його так спокійно бути?
Раканя, -ні, ж. Древесная лягушка, Hyla arborea.
Сніжити, -жить, гл. безл. Снѣжить, идти снѣгу.
Спарно нар. Душно.
Хорома, ми, ж. Зданіе, домъ. Се та хорома, що кулі іллють і ворін б'ють. Чаще во мн. ч.: хоро́ми. а) Хоромы, большой домъ. Не літають ворони у панські хороми. б) Сѣни. Ум. хоро́мочка. Зробив з сосни хоромочку, хоромочку та з віконечком.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.
