Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Polyporus. Під пеньком губка. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Нема ні кресала, ні губки. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Цілу губку я уткала. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L.
Гура́льник, -ка, м. Работникъ на винокурнѣ.
Королівський, -а, -е. Королевскій.
Різкий, -а, -е. 1) Острый, хорошо рѣжущій. Як різка коса, то десятину за день викосе.
2) Рѣзкій, пронзительный. Ну та й вітер оке різкий, мов ножем ріже.
3) Жесткій. Найди віхтик різкий, щоб можна було добре витерти. Цим піском не помантачиш коси, бо не різкий.
Сохнути, -хну, -неш, гл. 1) Сохнуть. В піч положу, — мокне, на воду положу. — сохне. (Заг.: віск). 2) Сохнуть, увядать. Вяне, сохне сиротою. Ой чого ж ти, козаченьку, ще й молод, да сохнеш?
Стриб 2 меж. Скокъ! Стриб, стриб з човнів. В воду стриб.
Триття, -тя, с. Треніе, растираніе. І триття не пособе, як візьме корчем у животі.
Турити, -рю, -риш, гл. Гнать. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить.
Форс, -су, м. = бута. .
Штирі, -рьох числ. Четыре. Іди на штирі вітри, а на п'ятий шум.
