Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.
1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Горе — море: пий його, не вип'єш. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку.
2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі.
Градобо́йний, -а, -е. (О полѣ, лугѣ). Побитый градомъ.
Злягчи, зля́жу, -жеш, гл. = злягти.
Опанування, -ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Оточки, -чок, ж. мн. Потроха.
Пазолина, -ни, ж. = печина.
Пекельний, -а, -е. 1) Адскій. Огонь пекельний. Гориш тим пекельним вогнем. 2) Мучительный, крайне тяжелый. Росказав Іван Остапові, яке то пекельне його й людське життя на білому світі.
Пообвожувати, -жую, -єш, гл. = пообводити.
Посидящий, -а, -е. Усидчивый.
Темнісько нар. = темнісінько.
