Да́ванка, -ки, ж. Кормленіе скота зимой. Вівці тоді саме вийшли на даванку. Новомоск. у.

Єнера́льський, -а, -е. Генеральскій. Желех.

Завдру́ге нар. = вдруге. А він його завдруге як заціде у вухо! Херс. у. Слов. Д. Эварн.

Ластівка, -ки, ж. 1) Ласточка, Hirundo urbica. Ластівки вилітають, годинку обіцяють. Ном. № 309. Употребляется какъ ласкательное слово, особенно въ формѣ уменьш., по отношенію къ женщинѣ, которая въ поэзіи постоянно сравнивается съ ласточкой. Дівчино моя, переяслівко, поцілуй же мене, моя ластівко! Н. п. Челядонько, ластівонько, годуй ти дитину! Коцип. Прокинься, моя ластівочко. Шевч. 317. Ся як ластівка літала в сінцях і в коморі, прибірала коло столу, поралась на дворі. Мкр. Н. Сподівалась невісточки як ластівочки собі на втіху. МВ. ІІ. 12. А в нашій стороні красні дівки, як ластівки, а тут — як ворони. Чуб. V. 20. 2) Четыреугольный кусокъ матеріи, вставляемый въ рубахѣ или другой одеждѣ подъ мышками. 3) Одинъ изъ кусочковъ сукна, преимущественно краснаго, вшиваемыхъ въ свиткахъ у таліи вверху усів. КС. 1893. XII. 449. 4) Названіе игръ: а) дѣтской, состоящей въ попаданіи палками въ брошенную вверхъ палку. Камен. у. б) дѣвичьей, съ пѣсней. Грин. III. 115. Ум. ластівонька, ластівочка. Да ластівочка да купалася, да на бережку да сушилася! Чуб. V. 9.

На́пи́ток, -тка, -тку, м. Напитокъ. То Хмельницький теє зачував, ще луччих напитків подавав. АД. II. 9. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. АД. І. 213. Ум. напи́точок.

Придибати, -баю, -єш, гл. 1) Приплестись, прійти. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165. 2) — кого́. Встрѣтить кого. Го нераз в полі придибле. ЕЗ. V. 77.

Проворкуватий, -а, -е. = проворний. Черниг. г.

Прудити, -джу, -диш, гл. Выгонять блохъ, вшей изъ одежды. Лягаючи, прудять блохи. Грин. II. 10. Ой коли ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь. Грин. III. 687.

Ціна 1, -ни, ж. Цѣна. Своєї ціни не установиш. Ном. № 10544.

Шушукатися, -каюся, -єшся, гл. Шептаться.