Докача́ти Cм. докачувати.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы.
2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.
Клюпа, -пи, ж. 1) Боекъ, песть въ ножной ступѣ, толчеѣ. 2) Обыкновенная ступа, толчея.
Обачність, -ности, ж. Осмотрительность, осторожность, внимательность.
Поваритися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) Повариться, свариться.
2) Увясть, завянуть. Од спеки поварилося все на городі.
Поміщатися, -щаюся, -єшся, сов. в. поміститися, -міщуся, -стишся, гл. Помѣщаться, помѣститься.
Порохня, -ні́, ж. Труха, сгнившее дерево. Такий старий, що й порохня сиплеться, (Комора) похилилась і порохнею взялась.
Реймент, -ту, м.
1) Полкъ, отрядъ.
2) Начальствованіе.
Трибушон, -на, м. Штопоръ.
Тупання, -ня, с. Топанье.
