Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лобко

Лобко́, -ка́, м. Лобастый человѣкъ, человѣкъ съ большимъ лбомъ. У мого батька був великий лоб, ток його і прозвали лобком. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 373.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОБКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОБКО"
Відсіль, відсіля, нар. Отсюда. Комусь буде тяжко важко, як я піду відсіль. Н. п. Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. І. 106.
Дмухону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сильно подуть, ударить, побѣжать. Дмухонув на ввесь рот. Ном. стр. 285, № 3151.
За́дки нар. Задомъ (идти). Мнж. 181. Я до його, а він задки, задки.
Настрахатися, -хаюся, -єшся, гл. Напугаться, испугаться. Г. Барв. 518.
Нянька, -ки, ж. Нянька. Багатому чорт діти колише, а убогий і няньки не найде. Ном. № 1420.
Опішілий, -а, -е. Лѣнивый, медлительный. Опішіла служниця. Вх. Зн. 44.
Пластунець, -нця́, м. Родъ черноморскаго сельдя.
Поголити, -лю, -лиш, гл. Побрить. Він мам поголив голови гладко. Ном. № 675. Лоби поголити. Забрить лобъ (въ солдаты). Брати на панщину ходили, поки лоби їм поголили. Шевч. (1883), 388.
Позагашувати, -шую, -єш, гл. Погасить, потушить (во множествѣ).
Укодокати, -каю, -єш, гл. Изморить, утомить. Як орав, то так укодокав кобилу, що й не встане тепер. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОБКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.