Біль I, білі или белі (зват. п. біле и беле), ж. 1) Бѣлыя нитки для шитья. Чуб. VII. 574. Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила: «ой беле моя, тонка беле! Н. п. Стоять намети як біль біленькі. Чуб. ІІІ. 275. Шиє вона шовком-біллю свому милому на неділю. Н. п. Всю ніч не спала, біль сукала. Мет. 313. Я з тебе, біле, плахту витчу. Мил. 84. 3) Часть дерева, слѣдующая непосредственно за корой. Н. Вол. у. 4) Бѣлизна. Полюби мене в чорні, а вже в білі полюбить і аби хто. Ном. № 2317. Полюбите насъ чорненькими, а бѣленькими насъ всякій полюбить. 5) Сало. Вх. Лем. 392., Ум. білечка. Забери собі біль-білечку. Чуб. ІІІ. 470.

Дівойник, -ка, м. Раст. Onobrychis sativa. Лв. 100.

Заману́тися, -не́ться, гл. безл. Захотѣться. Заманулось як серед зіми криги. Ном. № 5336. Заманулось їсти старенькій. Г. Барв. 370.

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Н. п. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.

Лежня́ка, -ки, об. = лежень 1. Желех. Вх. Зн.

Лямцеві чоботи. Валенки. Н. Вол. у.

Морови́й, -а́, -е́ Моровой. морова губка. Труть для удержанія кровотеченія. Подольск. г.

Прицінятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. приціни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Прицѣняться, прицѣниться. О. 1861. VI. 74. Той купує, той торгує, той божиться, той приціняється. Кв.

Розірвати, -ся. Cм. розривати, -ся.

Суспільний, -а, -е. 1) Смежный. 2) Общественный. Желех.