Бабусенька, бабусечка, -ки, ж. Ум. отъ бабуся.

Вибивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вибити, -б'ю, -єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. вибивати очі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у потилицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? ( Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184. 12) вибивати тропака. Откалывать трепака. Стор. МПр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з сили. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.

Да́нок, -нку, м. Даяніе, даръ, пожалованье. Ум. Да́ночок.

Застрява́ти, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Ном. № 12665. Як то нам застряти у неволі вічній? МВ. ІІ. 46. 3... лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Левиц. І. 162. Піде собі у двір, та там і застрягне. Св. Л. 246.

Кормилюд, -да, м. Въ загадкѣ: мельница. Біжить обходисвітка, з шумом крутить кормилюда руки. ХС. III. 65.

Мі́сяшник, -ка, м. Лунатикъ. Св. Мт. XVII. 15.

Овсяник, -ка, м. = вівсяник. Ном. № 122, стр. 294.

Огана, -ни, ж. и пр. = обгана и пр.

Предківський, -а, -е. Доставшійся отъ предковъ. К. Досв. 88. Єремія на диво обновив предківський замок. Стор. МПр. 65.

Шпетити, -чу, -тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Ном. № 3535. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Котл. Ен. II. 30. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. Г. Барв. 423. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова. К. ХП. 25.