Боргувати, -гую, -єш, гл.
1) Давать въ долгъ; кредитовать. Як станеш усім боргувати, ?по прийдеться без сорочки ходити. Сидить багач та й дивує, що убогому жид боргує.
2) Брать въ долгъ. Пішов чумак до жидівки боргувати мед, горівку.
Двоя́к, -ка́, м. Два гроша. и
Загуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Ой не орла, не сокола збіраються вбити, ой то ж пана та Супруна ведуть загубити. Загубила свого мужа та поповича жінка.
Кволий, -а, -е. Слабый, хилый, болѣзненный, больной.
Нецвічений, -а, -е. Непокрытый цвѣтами. Ой у лузі калинонька нецвіченая, — туди ішла дівчинонька невінчаная.
Перецарювати, -рюю, -єш, гл. Окончить царствовать, господствовать.
Придаватися, -даюся, -єшся, сов. в. придатися, -дамся, -дасися, гл.
1) Годиться, пригодиться. Золотий ключик до кождих дверей придасться.
2) Удаваться, удаться, оказаться, выйти какимъ; оказаться къ чему годнымъ, способнымъ. В чім ти, мила, купалася, що такая придалася? Оттакий то придався нам солодкий мед. Паска у нас хороша придалась. Наймичку собі приняла, та й добра дівчина придалась. Придавсь один чернець на малювання.
Прочіряти, -ряю, -єш, гл. Промѣнять.
Роля, -лі, ж. = рілля. Не хотять по ролі спотикати, за плугом спини ламати.
Спустошення, -ня, с. Опустошеніе.
