лісовик
Лісови́к, -ка, м. 1) Житель лѣсовъ. Може він поїхав до казаків-лісовиків. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. 3) Лѣшій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 370.
Том 2, ст. 370.