Дідува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Быть дѣдомъ; жить дѣдомъ. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожемъ на бахчѣ. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Оце я на баштані дідую.
Мо́жній, -я, -є. = можливий. Нечожня річ... сталася можньою.
Налясува́ти, -су́ю, -єш, гл. ? Омельченкові не налясував дощ: година стала.
Ошийник, -ка, м. Подзатыльникъ. За кожним ступнем брав по парі ошийників, а тамті два, що вели, дали ще по одному, що аж носом запоров у сінці.
Пазолина, -ни, ж. = печина.
Подужу нар. Сильно. Він у огні опалювавсь, присмажувавсь, горів повелику й помаленьку, подужу й полегеньку, поки аж опинивсь на свіжому містечку.
Помститися, -мщуся, -стишся, гл. Отомстить кому. Як би це над ним помститься? Бенедь над Лазором помстився. Зневажала його і він за те помстився.
Пом'якшити Cм. пом'якчи́ти.
Правосудний, -а, -е. Правосудный. Потомство правосудне.
Хурбан, -на, м. ? Матері твоїй хурбан чортів.
