Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

літюган

Літюга́н, -на, м. ? Я вівчарь-літюган. Лавр. 77.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 372.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІТЮГАН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІТЮГАН"
Боголюбно нар. Боголюбиво. Чуб. І. 176.
Же́лонка, -ки, ж. Дятелъ. Зміев. у. Cм. жовна.
Лі́карський, -а, -е. Лѣкарскій; врачебный.
Любі́сько нар. = любісінько. Желех.
Понанизувати, -вую, -єш, гл. Нанизать (во множествѣ). Рожі понариваємо та на нитку понанизуємо, так такі гарні вінки. Кіевск. у.
Пранці, -ців, м. см. пранець.
Самокоска, -ки, ж. Косилка, жнея. Славяносерб. у.  
Уменшатися, -шаюся, -єшся, сов. в. уменшитися, -шуся, -шишся, гл. Уменьшаться, уменьшиться. Зачала ся жовнарева мошонка вменшати. Гол.
Ху! меж. 1) Выражаетъ дуновеніе ртомъ. Він духнув, — не встає; він удруге: ху! — не встає. Драг. 128. 2) Фу! Ху на його зовсім! Лохв. у.
Цапок, -пка, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (Cм.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. Cм. обіручний.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛІТЮГАН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.