Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Загука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. 2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.
Зуздрітися, -рюся, -ришся, гл. Оглянуться, осмотрѣться.
Колінечко, -ка, с. Ум. отъ коліно.
М'яса́рь, -ря́, м. Мясникъ.
Наблука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Нашляться вдоволь.
Підпомога, -ги, ж. Помощь; подспорье, поддержка. Веде орду велику, многу рутульцеві на підпомогу.
Повитісувати, -сую, -єш, гл. Вытесать (во множествѣ). Чи ти вже повитісував кілочки на граблі?
Тихомирство, -ва, с. Миръ, тишина, спокойствіе.
Чужинонька, чужи́ночка, -ки, ж. Ум. отъ чужина.
