Загугни́ти, -гню́, -ни́ш, гл. Заговорить въ носъ, загнусить. Аж ось пан Олексій покинув читати та як загугнить з своїми школярами. І мені Господь послав побратима, — загугнив Кривоніс.
Кошикарський, -а, -е. Корзинщиковъ.
Настилування, -ня, с. Вышиванье и вышивка гладью.
Підлесливо нар. Льстиво.
По пред. 1) По. Не по чім і б'є, як не по голові. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? Подзвонили по дитяті у великий дзвін. Дзвонять по душі. Служила вона по своїх, служила по жидах, служила й по купцях. Трудно стало старенькій по людях жити. Треба дітей пускати по людях. Чувати було по людях, що вони живуть собі як риба з водою. Їздили по знахурах та по знахурках округи верстов за сто. 2) Послѣ. По шкоді і лях мудрий. Коли тревога, то до Бога, а по тревозі забув о Бозі. Тепер Логвинова земля, а по десяти літях знов буде Лаврінова. по всьому. Послѣ всего. от і по грошах. Вотъ ужъ и нѣтъ денегъ. вже по йому, по їй. Онъ уже умеръ, она уже умерла. Ого, вже тепер буде по нім. було́ би по мні, — пропалъ бы я, конецъ былъ-бы мнѣ. Як не буде миленького, то буде по мені. 3) Съ, въ. По кавунах малий наїдок. Висиділа перепілочка діти, а сама пішла в садочок сидіти. Ой що ж мені, дітки, по вас, коли мого перепелочка не маш. 4) За. Чи не вийде стара мати по холодну воду? Вернувсь по той чобіт. Його по смерть посилати, то нажитись можна. Прийшла по мене вся моя родина. До кого ж мені тут по роботу вдатись? 5) по коне́ць. Въ концѣ. По копець греблі там стоять верби. 6) — по нім усього надійся. Отъ него всего можно ожидать. 7) що ж по тому? Что же изъ этого? Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю. 8) по тім, по чім. Тѣмъ, чѣмъ. По тім козак славен. А ти, дівко, по чім славна? Хиба що багата. 9) по тверезому, по п'яному. Въ трезвомъ, пьяномъ видѣ. По тверезому про се поговоримо.
Понуритися, -рюся, -ришся, гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив.
Провинитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. = провинити. Скажи, в чому тобі я провинився?
Удирати, -раю, -єш, сов. в. удерти и удрати, удеру, -реш, гл.
1) Отдирать, отодрать, оторвать часть чего. Удери аршин сукна. удрав до гапликі́в. Плохо сдѣлалъ, испортилъ.
2) Только сов. в. Ударить. По щоці вдрала. Удрав долонею з уси мочі. Удрав по руці добре.
3) Преимущ. сов. в. Хорошо и съ силой сдѣлать, то-же, что ушкварити, уджиґнути. Подивись, як дівчата танцюють. Ну, що вже Кубранівна вдрала, так уже за всіх! Що за танцюра. Козака як удремо!
4) удрати штуку. Выкинуть штуку. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать.
5) удрати рюмка. Заплакать. Чи не вдере Микола рюмка?
Уїздити, -джу, -диш, сов. в. уїхати, уїду, -деш, гл. Въѣзжать, въѣхать. У столицю в'їздив Колумб, мов царь який.
Червоний, -а, -е. 1) Красный. Червона калина. І червоні чоботи мулять.
2) Какъ существ. Червонецъ. Ой викинув пан Каньовський на стіл сто червоних. Ум. червоненький, червонесенький. Червоненькі черевички. Cм. червений, черлений, челлений.
