Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

літній

Лі́тній, -я, -є. 1) Лѣтній. А в дівчини словце як літнєє сонце. Чуб. V. 890. Літньої пори, тихими та теплими ночами. МВ. ІІ. 12. 2) Въ лѣтахъ; пожилой. Це коні літні. Н. Вол. у. Вона була вже літня бабуся. Переяс. у. Уже Йвасеві двадцять років минуло. Парубок літній. Мир. ХРВ. 89. 3) Тепловатый. Вода ледъ літня. Ум. літне́нький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 371.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІТНІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІТНІЙ"
Відтерплювати, -люю, -єш, сов. в. відтерпіти, -плю, -пиш, гл. Вытерпливать, вытерпѣть за что либо. За все ми одтерпіли. МВ. (О. 1862. ІІІ. 46).
Житня́к, -ка́, м. Ржаной хлѣбъ.
Забузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Забить, заполнить, засыпать, залѣпить сыпучимъ тѣломъ, грязью. Борода йому забузована снігом. Греб. 404. Банька скляна, та забузована, та й не видко, що у їй. Кан. у.
Злукавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться лукавымъ, хитрымъ. Запаніє, злукавіє, то все одно що і вмерла. Св. Л. 63.
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Ковзелиця, -ці, ж. Гололедица. От ковзелиця, — насилу до хлівчика дійшла. Черниг. у.
Підпилювати, -люю, -єш, сов. в. підпиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Подпиливать, подпилить.
Плямкати, -каю, -єш, гл. Чавкать, причмокивать губами. Черниг. Полт. г.
Пожидовіти, -вію, -єш, гл. Ожидовиться, усвоить себѣ еврейскія замашки и пр. К. (Желех.).
Поперекраювати, -юю, -єш, гл. Перерѣзать пополамъ (во множествѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛІТНІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.