Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зеленити

Зелени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Зеленить. Холод зеленить старе жовте лице. Мир. Пов. І. 142.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 148.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЕЛЕНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЕЛЕНИТИ"
Доробко́вий, -а, -е. Заработанный. Батько нічого нам не лишив, ніякої дідівщизни, зосталося од матері доробкове, заробляне. Могил. Под.
Калугирь, -ря, м. Монахъ. Калугирю, каже (до ченця): що то це ти робиш? Рудч. II. 201.
Одичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. Одичавів кінь у табуні. Міусск. окр.
Осьмака, -ки, ж. 1) = восьмака. 2) Восьмая часть. Ум. осьмачка.
Попасище, -ща, с. Пастбище. Оце коло хутора і попасище має. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пригнати Cм. приганяти.
Пропхнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = пропхатися. Котл. Од. 489.
Простояти, -тою, -їш, гл. 1) Простоять. Довгенько таки простояли наші сіроми коло перевозу. Стор. МПр. 125. Я ж з твоїм сином не одну нічку простояла. Лис. III. № 10. 2) Причинить вредъ или порчу стояніемъ. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить. Чуб. V. 63.
Рудяний, -а́, -е́ 1) Кровавый. 2) О водѣ: покрытый ржавчиной.
Трембухатий, -а, -е. Брюхастый, съ большимъ брюхомъ. Вх. Лем. 4 74.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЕЛЕНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.