Відвійок, -йка, м., иногда во мн. ч. відвійки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці.
Голосник, -ка, м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п.
Дно, -дна, с. Дно. Ходить, як лин по дну. Ой там плавало судно, позолочуване дно. Ум. Де́нце, де́нечко. Сопілочка з барвіночку, калинове денце. Хам тільки на денці... гуща зосталася.... пів чарочки. Ой у полі та озеречко, там плавало та відеречко, соснові клепки, дубове денечко. Ув. Дни́ще.
Жарли́вість, -вости, ж. Жгучесть?
Мо́жній, -я, -є. = можливий. Нечожня річ... сталася можньою.
Невинуватий, -а, -е. 1) Невиноватый, невиновный.
2) Не долженъ.
Повідкидати, -да́ю, -єш, гл. Отбросить (во множествѣ).
Поскіпати, -па́ю, -єш, гл. Расколоть на лучинки для растопки. А чим у грубі роспалювати? — Оте соснове полінце поскіпай, то й роспалиш.
Проштовхувати, -хую, -єш, сов. в. проштовха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Проталкивать, протолкнуть.
Сусід, -да, м. Сосѣдъ. Ой піду я до сусіда воза позичати.
