Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

знати

Знати, -знаю, -єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115. 3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. І. 2. 4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались. 5) знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 170.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАТИ"
Анта́ба, -би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Анта́бка.
Бадьоритися, -рюся, -ришся, гл. Бодриться, молодиться, молодечествовать. Левиц. Пов. 34. А диво цариця, мов та чапля між птахами, скаче, бадьориться. Шевч.
Борозенний, -а, -е. віл. Быкъ, во время паханія ходящій съ правой стороны, т. е. по бороздѣ. Ном. № 10015. Купити, бач, треба до п'ятої пари борозенного та дійну корову з телям. Кв.
Дужатися, -жаюся, -єшся, гл. Бороться. Вх. Зн. 16.
Зухвальство, -ва, с. Дерзость, наглость. Стор. МПр. 82.
Намі́тити Cм. намічувати.
Невіра, -ри, об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? Н. п. Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, — не то що ми, християне. МВ. ІІІ. 59. 4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. О. 1862. II. 52. Ум. невіронька. КС. 1882. V. 361.
Подурити, -рю́, -риш, гл. Лиш най хоть подурить, що мня любить... я повірю. Федьк. ІІ. 87.
Почерничити, -чу, -чиш, гл. Побыть монахиней.
Прачка, -ки, ж. Прачка. Чуб. V. 1133. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Літом і качка прачка. Ном. № 552. Ум. прачечка. Мил. 217.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗНАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.