Городи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Городив він раз із батьком хлів. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху.
Жва́чка, -ки, ж. Згарь изъ трубки, которую жуютъ во рту или кладутъ за губу.
Заха́яти, -ха́ю, -єш, гл. = занехаяти.
Здігна́ти, здожену́, -не́ш, м. = здогнати. Від одного втік, а другого не здігнав.
Лікаре́нко, -ка, м. Сынъ лѣкаря.
Незабарний, -а, -е. 1) Не медлительный, скорый.
2) Не требующій много времени. У такі дні незабарна служба (в церкві).
Понавозити, -жу, -зиш, гл. Навезти (во множествѣ). Що то, батечку, із яких то міст на той ярмарок не понавозили всякого хліба.
Присташ, -ша, м. Мужчина, который не беретъ жену на свое хозяйство, но самъ идетъ въ женинъ домъ и на женино хозяйство.
Пристяжити Cм. пристязати.
Сеньга, -ги, ж. Родъ рыбы. Оселедців по три сотні і сеньги донської (купила).
