Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Доброчи́нець, -нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш.
Дури́світство, -ва, с. Обманъ; шарлатанство. Та тепер скрізь таке дурисвітство! Нема й по судах правди.
Єлівни́к, -ка, м. Хлѣвъ, помѣщеніе для молодого и недойнаго рогатаго скота.
Кам'янище, -ща, м. Каменоломня.
Лакиза, -зи, м. Лакей (презрительно). Ум. лаки́зка. Будка проїхала оттам шестериком... і лакизка ззаду куняв.
Погулянка, -ки, ж.
1) Гулянье.
2) Пребываніе въ гостяхъ. Петрусь за шапку да й гайда, на вечорниці на погулянки.
Позарани нар. Послѣзавтра. Позарани будеме мати сьвато Спаса.
Попереймати, -ма́ю, -єш, гл. То-же, что и переня́ти, но во множествѣ. Від німців усе те попереймали.
Посрібритися, -рю́ся, -ришся, гл. Посеребриться. Сріблом посрібрився.
