Великоможний, -а, -е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.

К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к перині Пречистім; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. Мет. 25. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Ном. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.

Курокрад, -да, м. Крадущій куръ. Мир. ХРВ. 256.

Межі́вка, -ки, ж. Размежеваніе. Желех.

Навко́ло нар. Вокругъ, кругомъ. В Луцьку все не по людську: навколо вода, а в середині біда. Ном. № 720.

Німкеня, -ні, ж. 1) Нѣмая. 2) Нѣмка.

Повивершувати, -шую, -єш, гл. Закончить кладку стоговъ.

Потоп, -пу, м. Потопъ. Сидиш у тьмі, кругом себе не бачиш, потопом вод окрило твою душу. К. Іов. 49.

Уплескати, -щу, -щеш, гл. 1) Сплющить. 2) Обрызгать.

Цвірчок, -чка, м. = цвіркун. Вх. Уг. 274. Cм. цвірчок.