Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наперстник

Напе́рстник, -ка, м. 1) Раст.: Digitalis. 2) Маленькая мягкая суконная онучка, которою гуцулы и верховинцы обворачиваютъ при обуваніи пальцы ногъ. Гол. Од. 67.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 508.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПЕРСТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПЕРСТНИК"
Ґа́здочка, -ки, м. Ум. отъ ґа́зда.
Майстро́вич, -ча, м. Сынъ мастера. Козел. у.
Мокоти́ря, -рі, ж. Сильно обстриженная глова. Также гиря-мокоти́ря. Гиря-мокотиря собаки дражнила. Ном. № 9281.
Панонько, -ка, м. Ум. отъ пан.
Поголубити, -блю, -биш, гл. Поласкать. Вх. Зн. 51.
Провинонька, -ки, ж. Ум. отъ провина.
Рем'я, -м'я, с. = рам'я. Канев. у.
Телятко, -ка, с. Ум. отъ теля.
Тогоди нар. = тогді = тоді. Брат тогоди клав хату. Гн. І. 81.
Фанель, -лі, ж. Фланель. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПЕРСТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.