Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наперстник

Напе́рстник, -ка, м. 1) Раст.: Digitalis. 2) Маленькая мягкая суконная онучка, которою гуцулы и верховинцы обворачиваютъ при обуваніи пальцы ногъ. Гол. Од. 67.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 508.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПЕРСТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПЕРСТНИК"
Гостюви́тий, -а, -е. Любящій бывать въ гостяхъ. Аф. 367.
Дзіндзо́ра, -ри, ж. = Джінджура. Вх. Зн. 14.
Заві́сити, -ся. Cм. заві́шувати, -ся.
Заціпені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Желех.
Клекавка, -ки, ж. Насѣк. Acridium stridulum. Вх. Пч. І. 5.
Ключівник, -ка, м. У кожевниковъ: веревка на крюкѣ, вбитомъ въ потолокъ, служащая для подвѣшиванія кожи. Шух. І. 253.
Мушли́н, -ну, м. Кисея, муслинъ.
Перерванець, -нця, м. Раст. Alsine media. Лв. 96. Cм. мокрець.
Підрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха. Мнж. 182.
Служивий, -а, -е. Служилый. Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братіка мого? Чуб. V. 907.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПЕРСТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.