Виріжок, -жку, м.
1) Часть чего-либо, выдающаяся угломъ.
2) Конецъ поселка. А що то за хижка там на виріжку?
Комора, -ри и комо́ря, -рі, ж. 1) Амбаръ, кладовая. Виніс із комори казан. ...Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Служить также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. 2) Лавка. Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. 3) Таможня. 4) Cм. ритки. Ум. комірка, коміронька, комірочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець.
Крикливиця, -ці, ж.
1) Кликуша. Була оце, але вмерла жінка крикливиця. Як воно на вашу думку: чи то од Бом оті крикливиці, чи воно з дання, чи з нечистою силою накладають?
2) мн. крикливиці. Болѣзненное состояніе ребенка, когда онъ кричить безъ слезъ. Прийшла я до вас з крикливицями і безсонницями. Кури-куриці, нате вам крикливиці.
Крисанечка, -ки, ж. Ум. отъ крисаня.
Луб, -бу и -ба, м. Лубъ, кора (съ липы и нѣкоторыхъ другихъ деревъ). Гроші сховані під дубом, накриті лубом. лубом стоя́ти. Быть твердымъ какъ лубокъ (объ одеждѣ, вообще о тканяхъ). Воно (одежа) лубом на нас і стоїть, аж тіло дере. дощ ллє як з луба. Дождь какъ изъ ведра. Ум. лубок, лубочок.
Об пред. Если стоящее предъ об слово оканчивается гласной (особенно: а, о, у), то о часто выпадаетъ. Ударив рукою 'б лавку.
1) Съ винит. падежемъ: при обозначенія предмета, на который направлено дѣйствіе: о, объ. Ой піду я утоплюся, чи об камінь розіб'юся.
2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) при обозначеніи времени дѣйствія: на, объ, въ, около. Об Різдві. Крий, Боже, народу якого там зібралось! Як об Іллі в Ромні. Об Миколі продасть кобилу. Вітерець схопивсь об обідній порі. Жду, не діждусь, як об весні ластівки. б) при обозначеніи количества, мѣры и принадлежности опредѣляемаго предмета: о, об. Летів птах об восьми ногах. Купи черевички малі невеличкі й об нозі.
Попутати, -таю, -єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині.
Посланець, -нця́, м. = післанець. Посланця не тнуть, не рубають.
Пришерхати, -ха́ю, -єш, сов. в. прише́рхнути, -ну, -неш, гл.
1) Покрываться, покрыться сверху корой, тонкимъ слоемъ льда. Морозець маленький був, — на дворі трохи пришерхло.
2) О кожѣ человѣка: дѣлаться, сдѣлаться шершавой.
Хапаний, -а, -е. Краденый. Хоч латане, аби не хапане. Віддай, каже жінка, на церкву отой хрест, може він хапаний.
